Ювелірний фонд дореволюційної Росії славився всю Європу. І не лише своїми масштабами, а й високою мистецькою цінністю виробів. Тому справжньою трагедією для держави став розпродаж шедеврів мистецтва, зроблений більшовиками, які прийшли до влади в 1917 році. Справжнім блюзнірством було продавати національні скарби на вагу, за ціною за кілограм. І це ще було не найжахливіше у ситуації.
Програма реалізації «романівських» коштовностей ЦК ВКП(б)
Шлюбна корона імператриці Олександри Федорівни з нагоди її весілля у 1894 році, яка була продана у 1926 році «Держохраном» Норманну Вейсу./Фото: forumdaily.com
Новий уряд пояснював активну реалізацію культурних цінностей необхідністю отримання валюти. Вона була вкрай важливою для становлення економіки молодої держави. Однак насамперед кошти були потрібні для здійснення політичних завдань – фінансування революційної діяльності в інших країнах.
Твори мистецтва йшли за кордон різними шляхами, зокрема й контрабандою. Документально зафіксовано випадки, коли на митниці у багажі представників Комінтерну виявляли діаманти та золото. Серед таких кур'єрів був відомий американський журналіст-соціаліст Джон Рід. Скандал, пов'язаний із його затриманням, вдалося зам'яти лише завдяки особистому втручанню Ульянова-Леніна.
Для централізованого обліку та контролю реалізації раритетів у 1920 році було створено «Держохран» (Державне сховище цінностей). Левову частку зібраних скарбів складали ювелірні вироби династії Романових та Збройової палати. Крім того, до сховища потрапили цінності, які належать Православній Церкві та вилучені у приватних осіб.
Голод 1921-го змусив радянський уряд шукати фінанси на закупівлю хліба. Крім того, протягом року необхідно було виплатити Польщі суму 30 млн. золотих рублів. Для вирішення цих питань Центральним комітетом ВКП(б) було розроблено програму реалізації «романівських» цінностей. Спочатку передбачалося закласти унікальні речі, але згодом було прийнято ухвалу про їх продаж. На європейських аукціонах стали регулярно з'являтися експонати з царської колекції, яка майже два століття тільки поповнювалася, оскільки Петро I своїм указом 1719 року заборонив продавати, дарувати і обмінювати коронні коштовності.
Ящики «колишньої» цариці Марії Федорівни
Оригінальна діадема з колоссями, зроблена майстернею братів Дюваль для імператриці Марії Федорівни./Фото: marieclaire.ru
Для налагодження збуту цінностей необхідно було організувати їхнє сортування та оцінку. Це доручили спеціальній комісії, до складу якої увійшли провідні експерти та ювеліри того часу. У березні 1922 року була проведена інвентаризація вмісту п'яти скринь, що належать імператорці Марії Федорівні.
Навіть досвідчені у своїй справі фахівці були вражені побаченим. Особисті коштовності «колишньої цариці» виявилися справді неперевершеними витворами мистецтва. Серед них – діамантове кольє із сапфіром, діамантові підвіски, сережки-жирандалі.
Було помітно, що речі збиралися поспіхом: вони були загорнуті в цигарковий папір, опис чи будь-які інші супровідні документи були відсутні. За оцінками комісії, загальна вартість прикрас складала майже 500 млн. Золотих рублів.
Фахівці констатували, що якщо ж реалізовувати лише каміння (щоб уникнути неприємностей через розпродаж коронних коштовностей), то можна отримати понад 160 мільйонів. Огляд було проведено в стислий термін, описи не складалися, а скарби «перекочували» до будівлі «Держохрана».
Полякам – найкращі діаманти, британцям – смарагди, голландцям – натуральні перли
Фото, зроблене радянською комісією у 1920-х роках в оцінці ювелірами коштовностей царської родини. Багато скарбів безслідно втрачені. Фото: cdn.wi-fi.ru
Роботи з сортування та оцінки царських коштовностей тривали до середини травня. У завдання комісії під керівництвом Георгія Базилевича входило як вивчення імператорського ювелірного спадщини, а й підготовка його до реалізації. У ході роботи «романівські» скарби були поділені на 3 групи – з урахуванням цінності самоцвітів та їхнього підбору, художнього оформлення раритетів та їхнього історичного значення.
У доповіді особливого уповноваженого Раднаркому з обліку та зосередження цінностей Г. Базилевича вказувалося, що до першої категорії (недоторканний фонд) увійшли вироби високої художньої та історичної цінності – у сумі понад 650 мільйонів рублів. Серед них виявилися коронаційні регалії, прикрашені вишуканими діамантами та перлами, загальною вартістю 375 млн. Вироби другої категорії оцінили більш ніж у 7 млн. руб., а третьої (окремі камені, перли та ін.) – у 285 тисяч.
Попри рекомендації фахівців не поспішати з реалізацій ювелірних шедеврів, радянський уряд розпочав їх продаж. Гохрановские скарби почали з'являтися зарубіжному ринку. 1922-го в Лондоні було продано унікальні смарагди. Їх позиціонували як здобуті на Уралі. Через рік в Амстердам вивезли добірні перли. Борг Польщі також вирішили погасити коштовностями. У секретній доповідній Базилевича Троцькому вказувалося, що основна частина відібраного із цією метою товару – найкращі «романівські» діаманти.
“Алмазний фонд СРСР”. Реалізація шедеврів російського ювелірного мистецтва на вагу
Майже всі з 36 дорогоцінних яєць російського ювеліра Карла Фаберже були продані більшовиками за кордон.
Справжнім злочином проти свого народу є масовий розпродаж більшовиками ювелірних виробів, що називається, на вагу. У 1925-1926 роках у Європі з'явилися ілюстровані каталоги «Алмазний фонд СРСР». Після цього «витік» коштовностей із країни став стрімким. Наприклад, заповзятливий англійський антиквар Норманн Вейс придбав за 50 тис. фунтів стерлінгів діамантові прикраси загальною вагою 9 кілограмів, які з великою вигодою перепродав Аукціонному дому Christie's.
Росія втратила такі шедеври ювелірного мистецтва, як шлюбний вінець імператриці Олександри Федорівни, діамантова діадема «Російська красуня», діадема «Російське поле» з унікальним жовтим діамантом, безлічі виробів Будинку Фаберже.
Точного обліку творів ювелірного мистецтва, вивезених за кордон після революції, немає. Однак історики та мистецтвознавці припускають, що близько 80% цінностей Російської імперії залишили межі країни.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/070219/42170/
Источник: zefirka.net
