— Дочка зі мною не розмовляє вже місяць, уявляєш? Образилася! – Розповідала подрузі жінка передпенсійного віку.
— …У мене Фрося захворіла, кішка моя, на початку лютого якраз. Та дуже так! Я вже думала, все, загине тварина, не врятуємо… Добре, ветеринар попався знаючий. Прооперував мою Фросеньку. Зараз із нею все гаразд… Звісно, грошей довелося викласти купу: операція, крапельниці, уколи, ліки. Близько двадцяти п’яти тисяч пішло …
– Однак! Виявляється, не тільки людям нині хворіти дорого.
— Та я сама в шоці, для мене це великі гроші!.. Я доньці без жодної задньої думки і кажу — добре, мовляв, що я працюю, не на пенсії поки що, можу собі дозволити таку суму на лікування кота зібрати. А дочка, як почула, скільки, просто змінилася в особі. Ти, каже, мамо, збожеволіла! У тебе двоє онуків, у Ванечки зі здоров’ям проблеми, ми всі роздягнені, іпотеку тягнемо з останніх сил, а ти такі гроші — на кішку! Тобі кішка дорожча за нас…
— Нічого собі, заявки у твоєї принцеси! А вона не в курсі, що це її діти та її проблеми? Зуміла їх народити — хай тепер і вирощує сама! Нема з матері тягнути…
— У них ситуація справді важка, я допомагаю як можу. Молодша дитина хвора, інвалідність оформляють. Коли його народжували, плани були інші, а тепер усі з ніг на голову. Може, тепер працювати дочка не зможе, буде з дитиною сидіти. Намагається якось лікувати його, тягає по логопедах і лікарів, скрізь платити треба… Я ось думаю, може, вона має рацію, а я стара дурниця? Треба було справді гроші їм віддати? Але кішка мені теж дорога. Живу я одна, тільки кішка поруч.
— А Фрося?
— Ну, а що Фрося? От якби захворіла вона, коли б я була на пенсії, і зайвих грошей у мене не було б, і що? Мені б дочка грошей на кішку не дала. Спробувала б лікувати якось сама, а ні, так поплакала, та й приспала б, мабуть… Права дочка, що ображається? Якось незатишно почуваюся в цій ситуації.
Як вважаєте, чи має право донька в подібній ситуації образитися на матір?