Тульський Токарєв загалом непогано виявив себе у роки Другої світової війни. Проте, вже під час перших же зимових боїв низка недоліків даної зброї далася взнаки. Рухливі частини ТТ банально примерзали один до одного в сильні морози, що фактично робило зброю марною. Проблему треба було вирішувати. Поки на місцях справлялися всіма доступними підручними способами, в Ленінграді взялися за розробку нового пістолета, який отримав назву «Балтієць».
ТТ мав одну страшну ваду.
Усувати головний недолік ТТ потрібно швидкими темпами і бажано на стадії виробництва. Наприкінці 1941 року адмірал Ю.Ф. Раль – начальник штабу Балтійського флоту знайшов дуже простий вихід із цієї ситуації. Командувач запропонував взяти досить вдалий німецький пістолет Walther PP та створити новий радянський на базі його конструкції. Так розпочалася історія перспективної короткоствольної зброї для командувача складу РСЧА. Пістолет отримав назву «Балтієць».
В основі взяли Вальтер.
По суті, Балтієць просто був скопійованим і адаптованим для вітчизняного виробництва Walther PP. Відрізнялися пістолети не дуже. Навіть патрон вони використовували той самий 7.62х25 мм. Щоправда, такий самий патрон використав і легендарний ТТ. Перший же «Балтієць» непогано показав себе на стрілянинах, проте виявився надто важким, через що страждала влучність. Зброю переробили та випустили другий зразок, який не перевершував за своїми характеристиками оригінальний німецький Walther PP чи вітчизняний ТТ, проте вирішував головну проблему останнього – не замерзав на морозі.
Зібрали таких лише 14.
Вироблений «Балтієць» був лише однією малою партією в кількості 15 штук. Щоправда, 15-й пістолет зібрали не до кінця, бо кудись зникли деякі запчастини для його збирання. На цьому ґрунті стався справжній скандал. Враховуючи, що справа відбувалася у роки війни, та ще й на оборонному підприємстві, без розслідування таку подію залишати не можна було. Незважаючи на це, створення нового пістолета мало величезний пропагандистський позитивний ефект насамперед для самих ленінградців. На короткий термін «Балтієць» став одним із символів того, що місто продовжує боротися і жити попри блокаду.
Сьогодні залишилося лише 3 таких.
І все ж таки в масове виробництво новий пістолет пускати не стали суто з економічних міркувань. Підприємства Ленінграда були надто навантажені оборонними замовленнями рідної Вітчизни, щоб додавати до них ще й пістолети. На озброєння «Балтієць» так і не ухвалили, а перша партія стала єдиною. Пістолети були подаровані армійському та флотському керівництву Ленінграда. Товаришам офіцерам у зимовий період війни довелося й надалі вкручуватися за допомогою підручних засобів, старої та трофейної зброї. До наших днів із 14 готових пістолетів збереглося лише три. Усі вони сьогодні зберігаються у Центральному Військово-морському музеї Санкт-Петербурга.
Джерело: https://novate.ru/blogs/141120/56753/
Источник: zefirka.net
