Чому в СРСР не були популярні дизельні двигуни

У наші дні здивувати автомобіліста дизельним мотором неможливо, адже вони дуже поширені. Ось тільки за часів СРСР ситуація з дизельними двигунами була інакша. Побачити таку на звичайній машині було дуже проблематично, хоча на заводах країни подібні агрегати випускали у великих масштабах. У чому була причина.

Цікаво, що дизельні мотори на приватні автомобілі автокомпанії стали ставити досить рано. Перші цивільні вантажні авто на дизелі з'явилися в Німеччині ще в 20-ті роки, а перші легкові машини на дизелі поїхали дорогами Європи вже в 1936 році. Мода на дизельне паливо досить швидко захоплювала серця та уми конструкторів автомобільних компаній різних країн. Але тільки не в Радянському Союзі. Тут дизелі ставили на все, що завгодно, окрім цивільних авто. Переважно дизельні «серця» отримували військові машини та техніка.

Насправді довгий час у СРСР про використання дизельного палива у цивільному господарстві просто не думали. На це було кілька причин. По-перше, була відсутня конкуренція у чистому вигляді між виробниками машин та палива. По-друге, те саме паливо – бензин, був за загальносвітовими мірками досить дешевим. Перший дизельний мотор у СРСР зробили ще 1940-го року, не без допомоги німецьких інженерів. Проте, коштували такі двигуни дорожче за бензинові. Так як машина була для більшості людей небаченою розкішшю, про встановлення ще дорожчих у виробництві дизельних агрегатів і не йшлося, незважаючи на те, що експлуатувати їх в цілому дешевше. І це була третя причина.

Згодом дизелями комплектуватимуться переважно експортні моделі радянських машин. Втім, ставити мотори на них вже будуть дилери на місці. Перший легковий автомобіль для внутрішнього користування із дизельним агрегатом розробить ВАЗ лише на початку 80-х років. Щоправда, проект заглухне, оскільки конструкторів затиснуть у дуже жорсткі терміни вимоги. Закінчиться все на прототипі. Широке поширення машини на «важкому» паливі отримають у Спілці лише останні роки його існування.