Отруюючись на пошуки нових земель, мореплавці намагалися повністю завантажити трюми прісною водою і їстівними припасами, а коли вони закінчувалися, то людям доводилося голодувати. Чому ж моряки не ловили рибу в океані, адже її було довкола. Спробуємо розібратися у цій статті.
Синя папуга на фото нешкідлива. Але не всі риби такі.
За часів великих географічних відкриттів Магеллана, Христофора Колумба, Васко да Гамма у записах зустрічається та сама дивина. Розповідається про багатий улов, описується риба, але потім виявляється, що вона не придатна для їжі. Наприклад, картограф Магеллана Антоніо Пігафетта у своєму щоденнику написав про те, що було виловлено багато риби, але потім її всю викинули за борт. У записах згадується і про загибель близько сорока людей екіпажу.
Звичайно, моряки дивувалися дивовижним рибам, але не вживали їх у їжу, але були види, які знайомі кожному європейцю, і ніхто не очікував, що від звичайного морського окуня або тунця можна померти. Існує думка, що отруйною може бути тільки рослиноїдні риби, а хижаків можна без побоювання вживати в їжу. Тут і таїлася небезпека, адже будь-яка риба могла виявитися смертельно отруйною. Люди намагалися якось убезпечити себе, використовуючи кілька способів.
— Іспанці, будучи фанатично віруючими, упійману рибу окропляли святою водою, сподіваючись, що це врятує їх від смерті.
— Згори на спійману рибу клали срібну монету чи хрестик, якщо вони змінювали колір, то рибу викидали.
— Свіжу рибу залишали на палубі і спостерігали, якщо мухи зліталися, значить вона їстівна, якщо ж їх не було, то весь улов, яким би багатим він не був, вирушав за борт.
Такі спогади мореплавців були гаразд речей.
Ще в сьомому столітті до нашої ери китайськими придворними лікарями описувалися випадки несподіваної і дивної смерті людей після того, як вони вжили в їжу морську рибу.
Практично до середини ХІХ століття ніхто не міг визначити, чому гинуть люди. І лише 1866 року Феліпе Поей, кубинський лікар і натураліст виявив причину. Він описав випадок, коли людина з'їла молюсків, якими й отруїлася. Виявилося, що всьому виною Сигуатера, чи чигуатера. Це хвороба, яка розвивається в тілі людини, яка вживала в їжу заражену рибу або молюсків сигуатоксином. Це отрута, що міститься у деяких видах планктону.
Морський планктон не такий необразливий, яким здається.
Цікаво те, що для морських мешканців цей токсин абсолютно нешкідливий. Риби, які харчуються планктоном, ковтають і ці організми, вони накопичуються у їхніх тілах. Коли їх поїдає хижа риба, чи то окунь, мурена, барракуда і їм подібні, то отрута потрапляє до них, а потім і в організм людини, що її вжив. Чим довше живе риба, тим більше отрути в її організмі.
Найстрашніше і найнеприємніше те, що навіть при термічній обробці токсин не гине.
Перші симптоми виявляються за годину після вживання отруєної риби. У людини починає хворіти живіт, потім настає блювання, діарея, у деяких випадках можлива зупинка дихання, або порушення роботи серцево-судинної системи. Якщо вчасно не надати першу медичну допомогу, то людина помре. Як такого конкретного лікування не існує, просто лікарі проводять процедури, як і за будь-якого отруєння.
Через сімдесят років хвороба знову нагадала про себе. Американські військовослужбовці отруїлися рибою, що відбувалося під час Другої світової війни. Після проведених досліджень підтвердилося отруєння сигуатерою.
У світі щороку фіксується близько п'ятдесяти тисяч випадків отруєння сиагутерой. Звичайно, що це приблизні цифри, оскільки не всі звертаються за допомогою, хворих може бути набагато більше, адже кожна людина по-різному переносить отруєння.
Источник: zefirka.net
