Чи помічали ви, що багато хто з нас, уже будучи дорослими, уникає зустрічей зі своїми колишніми однокласниками? Не всіх це стосується, але така тенденція простежується. Буває, йдеш собі вулицею зі знайомим, розмовляєш, а тут він помічає назустріч когось зі шкільних часів. І раптом лунає пропозиція: “Ану, змінимо маршрут, щоб не перетнутися”.
Чому так відбувається?
Я, звісно, не ставитиму незручних запитань знайомим, але з вами готовий “перемити кісточки” будь-кому, якщо це піде на користь спільної справи.
Подумавши, я дійшов такого висновку: найімовірніше, не бажають зустрічатися з однокласниками ті, хто не досяг у житті значущих вершин. Адже під час такої зустрічі неминуче виникнуть запитання:
- Як справи?
- Чим займаєшся?
Далі, звісно, будуть розпитування про інших однокласників, з ким спілкуєшся. Але, незалежно від слів, найкраще про наші досягнення розкаже зовнішній вигляд: охайність, доглянутість, одяг. Або ж телефон, який невчасно задзвонить, особливо якщо він недорогий, та ще й з тріснутим екраном.
Хто з нас досяг успіху, а хто просто намагався? От-от…
Думаю, одна з причин саме в цьому. До того ж, організаторами зустрічей однокласників нерідко стають ті, хто виглядає чудово, подорожує, має багато грошей… Впізнаєте когось?
До речі, американські соціологи, вивчаючи подібні зустрічі, дійшли схожого висновку: охочіше приходять ті, у кого, за загальними мірками, все склалося — хороша робота, сім’я, діти. Деякі навіть готуються до таких зустрічей місяцями: сідають на дієту, приводять себе до ладу.
Психологи пояснюють, чому саме однокласники так боляче зачіпають. Ще в 1950-х психолог Леон Фестінгер описав теорію соціального порівняння: ми оцінюємо себе, порівнюючи з людьми, подібними до нас. А хто може бути ближчим за однокласника? Той самий вік, те саме оточення, та сама школа, однаковий старт. Порівняння з тим, у кого справи кращі, б’є по самооцінці, особливо якщо нещодавно в самого щось не склалося. Тоді людина починає виправдовуватися: “Та ми й не дружили ніколи”.
Можливо, також небажання витрачати час на пояснення типових запитань. Та й зрештою, не всі ж однокласники в шкільні роки трималися разом. Хтось дружив, хтось ні.
Але є ще одна підступна думка, яка, можливо, спонукає уникати подібних зустрічей. Скажу?
Скажу. Річ у тім, що, вступаючи в доросле життя, багато хто з нас надягає різні маски: “важливості”, “розумності”, “значущості” тощо. А однокласники ж знають нас як облуплених! Може виникнути невідповідність. Особливо якщо поруч є інші люди. А раптом хтось “ляпне” щось зайве? А раптом з’ясується, що ми не такі вже й круті, розумні чи значущі?
Хоча, якщо подумати, вони ж пам’ятають нас п’ятнадцятирічними.
Психологи опитали понад 19 тисяч людей від 18 до 68 років. Виявилося, що люди будь-якого віку впевнені: за останні десять років вони сильно змінилися, а далі залишаються майже такими самими. Це помилка! Ми змінюємося постійно, в будь-якому віці. Тож при зустрічі ніяково обом: ім’я знайоме, а людина перед тобою — інша. Тільки пам’ятає вона ту, попередню.
Ось, наприклад, у компанії нових знайомих я б зовсім не хотів почути від випадково зустрінутого однокласника яскравий спогад:
— А пам’ятаєш, як Льонька тебе в школі зустрічав ляпасом? Я вчора з Льонькою бачився. У нього тепер ціла мережа автосервісів. Дружина молодша на 15 років, така красуня! Він їй “Мустанга” подарував, а собі взяв нового “Крузака”. А ти сам як? Як життя?
— Та все класно, — відповідаю я, підморгую, посміхаюся і йду до своїх пошарпаних “Жигулів”, подумки провалюючись крізь землю від погляду нових знайомих, в очах яких я миттєво впав на кілька пунктів.
… Це я трохи пофантазував, але суть, гадаю, ви вловили.
Попри все це, я радий бачити своїх однокласників здоровими, у гарному настрої, з тими чи іншими успіхами. Всі, з ким підтримую зв’язок, — молодці.
Насправді зробити перший крок і написати людині зовсім не так страшно, як нам здається.
В одному дослідженні американських психологів майже 6000 людей написали короткі повідомлення старим знайомим. Виявилося, що відправники завжди сильно недооцінювали, наскільки радісним буде привітання. Особливо приємним виявлявся сюрприз, коли вісточка була несподіваною, а спілкування в минулому було мінімальним.
Життя сповнене несподіванок.