Дешеве, «порошкове вино» – це поганий вибір і нічого спільного зі справжніми винами цей продукт не має. А якщо ми вам скажемо, що це міф і алкогольних напоїв із сухого концентрату не буває. Давайте розберемося, як з'явився термін, що вводить всіх в оману, і що насправді являють собою вина, які ми звикли називати «порошковими».
Біля витоків історії про «порошкові вина» лежить назва продукту «сухий виноматеріал», яке фігурує в митних деклараціях і складських накладних. Недосвідчений у тонкощах алкогольного бізнесу представить цей матеріал як порошок, типу сухого молока, тільки винний.
Той самий «сухий виноматеріал», що перекачується насосами
Насправді сухим виноматеріалом називають звичайнісіньке рідке балкове вино, розлите в щільні пакети із пластику, які укладаються у звичайний контейнер. Тільки способом упаковки воно відрізняється від вин, які доставляють з-за кордону у пляшках чи цистернах.
Потрібно сказати, що такий виноматеріал – сухе чи напівсухе вино, розлите нашими «виробниками» у пляшки, найчастіше краще за вітчизняні вина, виготовлені з винограду, вирощеного на російських та українських полях. У закупівлі балк коштує від 40 євроцентів за літр іспанського продукту і до 1 євро за літр вина з ПАР, Австралії, Італії чи Чилі.
За статистикою третина вина, яке марковано як «Зроблено в РФ», насправді отримано таким нехитрим «сухим» способом з-за кордону і в нас в країні тільки розлито по пляшках. Новий закон скоро зобов'яже виробників вказувати цей аспект походження на етикетці товару, щоб не було непорозумінь.
Здається, що з «порошковим вином» все ясно, але майже кожен, хто використовує це визначення, може розповісти про свого знайомого, який особисто бачив, як на заводі роблять вино у великих чанах. Теоретично отримати такий порошковий концентрат цілком можливо, і навіть вдасться розвести його у воді. Але отримана рідка субстанція не матиме головних особливостей вина – аромату, смаку, післясмаку.
Можна додати в розведений концентрат ароматизатори, спирт, смакові добавки і, зрештою, вийти на потрібні параметри, але це значно збільшить собівартість, що позбавить бізнес будь-якої рентабельності. Сухі та напівсухі вина у нас – це товар не надто затребуваний, а з невідомою назвою на пляшці – ще менш привабливий.
Підробка популярних вин відразу ж буде розкрита споживачами і викличе скандал. Через це підробляють частіше не вина, а горілку, коньяк, ром і… «Радянське шампанське». Любов фальсифікаторів до останнього напою легко пояснити – у нього занадто примітивний смак, який ще й забивається великою кількістю цукру.
До речі, якщо у вас завалялася пляшечка рідкісного алкоголю, її можна дуже вигідно продати. Викуп і автентифікацію здійснює асоціація колекціонерів алкоголю в Москві і по всій РФ. Ведеться скуповування вина, віскі, коньяку та інших напоїв преміального класу.
З популярних вин найчастіше підробляють кріплені та кагори. Для цього беруть дешеве сухе вино, додають до нього ароматизатори та смакові добавки, цукор та етиловий спирт. Після цього залишилося придумати гучну та незнайому назву, на кшталт «Скарби Геленджика» та новий продукт готовий. Саме тому кріплені вина найкраще купувати у фірмових магазинах, де представлені лише оригінальні напої.
Але якщо «порошкового вина» не існує, звідки береться така різниця у цінах та смаку? Тут все просто – дешеві сухі та напівсухі вина виготовлені з винограду, зібраного машинами. Ні про який ретельний відбір ягід тут не йдеться, а матеріал береться з молодих, незрілих лоз.
Не виробляються в цьому випадку і попередні «зелені збори», коли на лозі знижують урожайність, обриваючи до третини молодих пензлів. Робиться це для того, щоб кисті, що залишилися, були більш ароматними і потужними. Простіше кажучи, таке недороге вино – це звичайний «ширвжиток», але це все одно справжнісіньке вино, хоч і неважне за смаком і запахом.
Источник: zefirka.net
