Японці дуже дивні хлопці. Вони створюють залізних чудовиськ – японська автомобільна культура дуже різноманітна.
Dekotora / Decotora
Походить від англійського «decoration truck» – прикрашена вантажівка. Хром, лампочки, багато. Ось що таке «декотора» у трьох словах. Цей рух з'явився у 70-ті роки в середовищі японських водил, які возили рибу. Вони як лагодили, так і прикрашали свої машини всім, що траплялося під руку. Зараз на вантажівки встановлюються блискучі панелі, неонові, світлодіодні та інші лампи в такій кількості, яку дозволить фантазія, бюджет та інженерні можливості власника. Після чого все підключається, розфарбовується та демонструється як на дорогах, так і на спеціальних тусовках та виставках. Після закінчення тюнінгу зовнішні габарити вантажівки збільшуються настільки, що його можна прийняти за тягач. Але ні — ця культура охоплює тільки середньорозмірний комерційний транспорт або як виняток легку розвізну техніку на кшталт нашої Газелі.
Itasha
Спочатку цей молодий стиль тюнінгу зародився серед otaku – повернутих на манге (коміксах) та аніме (мультфільмах) японців. Вони почали прикрашати свої автомобілі відповідними малюнками та аксесуарами, і іноді цей фетиш доходить до того, що яскраві кольорові сюжети з японськими школярками наносяться навіть на шини, а на номерні рамки вішаються жіночі трусики-бікіні. Пізніше культура itasha буквально висадила в повітря японську автоспортивну тусовку — поєднання брутальності гоночного «корча» і няшності дівчаток-«тян» розчулює як глядачів, так і власників болідів. Та й комерційні відносини власників команд із спонсорами на цьому ґрунті можна вибудувати цілком собі «кавайно».
Bosozoku / Zokusha / Kaido-racer
Bosozoku — символ підпільної автомобільної культури Країни сонця, що сходить, але термін це трохи невірний. У буквальному перекладі він означає “жорстока банда” і спочатку відноситься до культури байкерів-відморозків. Автомобілі подібних «гангстерів» називаються, відповідно zokusha (слово sha японською означає «автомобіль»), а самі вони в рамках субкультури іменуються «гонщики автострад» або kaido-racers. Автомобілі зазвичай низькі і дуже гучні, з агресивними обважуваннями і сліпучо-яскравими різнокольоровими фарами, тому що їздять такі «зоку» в основному ночами. Найчастіше за основу беруться різні “маркоподібні”, але зустрічаються і “Скайлайни”, і “Селіки”, і Датсуни, а іноді модель через масштаби доробок стають загадкою навіть для знавців. Як типові стрітрейсери, ці хлопці люблять зібратися на нічному паркуванні, поричати моторами і дрифтнути на порожньому перехресті.
Елементи, які зустрічаються майже на кожному zokusha – подовжений капот, що росте з переднього бампера довгий плоский дифузор, спойлер типу “качиний хвіст”, розширені арки, в яких ховаються олдскульні колеса японських брендів і винесений на вулицю масляний радіатор з виставленими напоказ. Оскільки грати радіатора часто відсутня, то демонстративно виставляються й дудки сигналу, який завжди грає мелодію з «Хрещеного батька». Більш екстремальні варіанти розфарбовані у вирвіглаз-відтінки і відрізняються довжиною та кількістю всіх «плавників» кузова, розмірами накладок на арки, інфернальними зигзагоподібними трубами вихлопу, зовнішня довжина яких може досягати метрів так трьох.
VIPstyle / Bippu
Ще один варіант транспорту для реальних та імпровізованих членів японських банд. На відміну від обірванців-беззаконня bosozoku, на bippo (японці так вимовляють відому абревіатуру «ві-ай-пі») їздять респектабельні представники японської мафії Якудза і персонажі, які їм наслідують. Загалом, це там щось на кшталт «сто сорокового кабана», але з типовим «пріора-тюнінгом». Біппо-мобіль зазвичай володіє дорогими блискучими дисками великого розміру (і тому пристойним кутом розвалу коліс), низькою посадкою («пневма», само собою), яскравим холодним світлом оптики, а також шторками на вікнах та розвиненою розважальною електронікою в салоні. Серйозні хлопці їздять на серйозних машинах і роблять у них серйозні справи. Тому справжній vipstyle це бізнес-клас і вище або топовий мінівен грізного вигляду, хоча пародії роблять на основі чого завгодно. Переважаючі відтінки кузова – чорний та білий.
Shakotan
Буквально – “низький автомобіль”. З урахуванням того, що в Японії тюнінг і заниження це практично синоніми, цим терміном можна хизуватися побачивши будь-яку допрацьовану JDM-машину (стійка абревіатура від japanese domestic market — японський внутрішній ринок) і не помилитися. Тому будь-який «шакотан», залежно від інших, окрім «дропа», доробок, швидше за все, належить до більш вузького напрямку. Наприклад, hella flush, яке передбачає екстремальне заниження і гуму, натягнуту «будиночком» на розвалені тим самим будиночком колеса. Ось на фотографії вище – цілком добротний hella flush! Термін це хоч спочатку не японський, але японцями дуже улюблений.
Kyusha (Kyusya)-kai / Kyusha (Kyusya)-style
Термін kyusha розуміється як класичний японський автомобіль, а kai група. Щоб вважатися “кюшею”, дідок повинен бути в бадьорій формі, трохи “втрачений” і взутий у вінтажні колеса неодмінно японського бренду (який-небудь SSR, Work або Watanabe). Допускається легке розширення арок чи аеродинамічні елементи кузова, кастомне фарбування, але не більше – інакше це буде вже zokusha. Класика kyusha-style – Nissan S30 / Fairlady Z / Datsun Z240.
Grachan / Garuchan
Стайлінг у стилі garuchan з'явився в результаті бажання ентузіастів наслідувати гонщиків японського кільцевого чемпіонату 80-х Fuji Grand Champion Series (тепер етимологія очевидна) та її серії підтримки Super Silhouettes. Заниження, розмальовка, схожа або копіююча бойову ліврею, функціональний (як мінімум на вигляд) аеродинамічний обвіс з масивним антикрилом і єдиний склоочисник, що вертикально стоїть, – загалом, копія турингової машини на дорогах загального користування. Іноді ці автомобілі наділяють не лише зовнішньою схожістю, а й відповідними їздовими здібностями.
Источник: zefirka.net
