Нещодавно Франція обрала президента. Але тут йтиметься не про це. Ця країна за всіх часів свого існування відігравала помітну роль у світовій політиці та культурі, вона приваблювала безліч людей із різних країн своєю незвичайною історією, повною драм та несподіванок. Давайте сьогодні вирушимо в невелику уявну подорож у часі.
Колись Лувр та Версаль були ще не музеями, а резиденціями, де у своєму блиску та величі сиділи французькі королі. Вони були різні, це видно навіть на їхні прізвиська: Товстий, Красивий, Сварливий, знову Красивий, Мудрий, Божевільний, Лисий, Король-Сонце тощо. буд. Згадаймо про п'ятьох найкращих, найвидатніших королів Франції!
Почнемо з Пилипа IV (1285-1314)
Він отримав прізвисько Гарний. Різні були уявлення про красу за всіх часів, тут судити складно. Але імператор був суворий, твердою рукою боровся проти феодалів, об'єднуючи державу. У тому числі завдяки йому ми маємо сьогодні єдину Францію, а не з десяток держав, наприклад: Бургундія, Артуа, Аквітанія та ін. Реформував армію, проводив своєрідну податкову політику, не на жарт посварився з Римом. Ви знали, що 70 років римські папи просиділи не в Римі, а у місті Авіньйон? Могутність Франції на той час – заслуга короля Пилипа Красивого.
Карл VII (1422-1461)
Цей король отримав прізвисько Переможного. Сам по собі він, може, і не був особливо видатним, але тут усім відома Жанна д'Арк допомогла. При цьому королю нарешті закінчилася виснажлива Столітня війна. Щоправда, вона була 116 років, але для гарної назви можна трохи пожертвувати історичною правдою.
Франциск I (1515-1547)
Король-лицар. Він також не залишився без прізвиська. Окрім успішних воєн, його правління запам'яталося розквітом французького Відродження. Провів 4 війни з династією Габсбургів, здобувши чимало перемог. Франція знову серед вершителів доль європейського континенту. Престиж монархії та влада короля стає ще сильнішим і міцнішим. Франциск I запрошував до Франції Леонардо да Вінчі, Рафаель писав йому картини. Він зміцнював Францію як силою меча, мистецтво теж було його знаряддям.
Генріх IV (1589-1610), прозваний Великим
Засновник династії Бурбонів. Людина, яка намагалася запровадити у Франції віротерпимість, покінчивши з кривавими релігійними братовбивчими війнами. Згадаймо його Нантський едикт, який закінчив війни гугенотів із ревними католиками. Хоча сам Генріх прийняв католицтво заради корони. Відома його фраза: «Париж стоїть меси!». Кажуть, що коли під час Великої Французької Революції натовпи злих на монархію громадян увірвалися в абатство Сен-Дені, де мирно спочивають французькі королі, і відкопали порох Генріха, – він був не зотлілим. «Хай живе король Генріх» – закричали революціонери.
Людовік XIV (1643-1715)
Без Короля Сонця наш екскурс виявився б неповним. На небувалий рівень підніс він французьку монархію. «Держава – це я!» – Ця фраза назавжди залишилася в історії і стала характеристикою всього його довгого правління. А царював він 72 роки. Так довго бути на троні Франції не зумів ще ніхто ні, ні після. Його правління назвали пізніше Великою добою.
Не всі тут згадані, звичайно, хто того вартий. Наприклад, був у Франції один король, який після смерті був канонізований. Так його і згадують – Людовік Святий. Був період імперії Наполеона, який теж мав блиск та велич. Навіть серед президентів були сірі малопримітні постаті, але також бували й ті, хто без трону і корони почував себе не гірше за короля: про Шарла де Голла згадаємо окремо.
Источник: zefirka.net
