Насправді таких багато. І є малорухливі тварини під назвою морські зірки. Одних видів лише понад півтори тисячі.
І живе зірка в різних місцях, і віддає перевагу різним глибинам. Від мілководдя до великих глибин: відомо, що радянське експедиційне судно «Витязь» знайшло зірку на глибині близько 10000 метрів! Але плавати морські зірки не вміють. Ходять ніжками, дуже неквапливо – близько 15 сантиметрів на годину, ними ж видобуток хапають. Втім, є й такі, що заковтують видобуток, вивертаючи шлунок, щоб потім весь день перетравлювати свій обід.
Ім'я у морської зірки гарне, та й назва частин тіла теж видають людський інтерес та любов до цього гарного створення. Вона має промені – від п'яти до п'ятдесяти, кінчики їх світяться. А деяких морських зірок називають «терновими вінцями» – через шпильки.
Морські зірки здебільшого різностатеві: є зірка Він, є зірка Вона. І за спостереженнями, у холодних водах полярних морів усі вони піклуються про потомство. Самка, спираючись на дно, нависає балдахіном над кладкою яєць, слідуючи інстинкту захистити, уберегти, дати тепло. А яйцеживородні види носять своїх «маленьких зірочок» на спині, захищаючи від хижаків. Самка створює щось на кшталт дзвона, в якому ховається молодь. Так і носить їх до дорослішання.
Морська зірка – одна з найдавніших тварин. У викопному вигляді «переглядаються» на 400 мільйонів років тому. Людина з ними познайомилася рано, відомі фрески із зображенням зірок. Єдине, чого не люблять ці створіння та до чого не зуміли пристосуватися, це до опрісненої води, тому їх так мало у відомих нам морях: Чорному, Балтійському. Живуть морські зірки дуже багато – близько 40 років.
Для людини морська зірка – радість для ока. Хоча можуть вони й заподіяти руйнування: півстоліття тому був масовий напад «тернових вінців» на Великий Бар'єрний риф. Риф «худнев» на 80 кілометрів на рік. Його поїдали зірки, залишаючи від коралів лише кістяк – просто Мамай пройшов! Боролися з напастю всім світом, чого тільки не вигадували – нічого не допомагало десять років. Хотіли «наслати» на зірок морських тритонів, а ті вміють боротися з ними, насаджуючи їх на своє вістря-терку. Але з'ясувалося, що молюсків, здатних зупинити нашестя, недостатньо. Вже говорили про екологічну катастрофу, пробувалися численні варіанти. Але – раптом одного разу все припинилося само собою. Що тоді сталося – так і не зрозуміли.
Губа у морських зірок не дурна, у переносному значенні, звичайно. Рачки, рибка, водорості, мідії, поліпи. Устриць дуже люблять, тому вважаються шкідниками на підводних фермах. Самі рідко зазнають нападу, та й усім відома їхня здатність до регенерації – промінчики заново відростають. А в одного роду (Linckia) і з промінчика може вирости все тіло.
Деякі зірки самостійно відкидають у разі небезпеки промінь для того, щоб згодом відростити його заново і бути в порядку. А бути гаразд – це ще й бути гарними. Краса невимовна, тому й описувати не смію.
