Війна на Донбасі принесла горе багатьом сім’ям, сотням біженців довелося кинути свої будинки, квартири, майно… І своїх тварин. Зруйновано було і багато притулків для тварин. Тільки на відміну від людей, котам і кішкам було не пояснити, що відбувається, вони не знали де шукати притулок від стрілянини та вибухів. Одним з таких збожеволілих від жаху, кинутих посеред війни звірятко виявився кіт Володимир.
На щастя, світ не без добрих людей, знайшлися ті, хто дав притулок у себе біженцям, знайшлися і волонтери, які зайнялися спасінням братів наших менших. Одним із притулків, які прийняли врятованих котиків, став «Муркоша», Володимир потрапив саме сюди. Куратор знайшла білого блакитноокого котика біля під’їзду напівзруйнованої п’ятиповерхівки, було видно, що він не хоче йти далеко від свого будинку, може, сподіваючись, що господарі за ним повернуться… Дуже худенький і брудний, він не кричав і не нявкав, а тільки дрібно тремтів.
Так, завдяки людській хоробрості та відповідальності, кіт був врятований від куль та голоду. Але Володимир багато натерпівся і потерпів – мав тривалий процес реабілітації, повернення до мирного та ситого котячого життя. Його вовна з брудно-сірої знову стала білою і блискучою, котик трохи від’ївся, але відчувалося, що блакитноокий красень ніяк не міг відійти від пережитого, не хотів спілкуватися ні з людьми, ні з тваринами, більшу частину часу проводив у кутку кімнати. Гарненький зміцнілий котик багатьом подобався, але через психологічну травму брати його додому не наважувалися.
Нарешті, Володимиру посміхнувся успіх. Через два місяці перебування котика у притулку його побачила Ірина. Дівчина була впевнена, що саме вона зможе зігріти заляканого котеня свою любов’ю, і не помилилася.
«Півроку тому він був дуже наляканий, сидів під ванною та зовсім з нами не контактував, – згадує тепер нова господиня Володимира. – Ми його не чіпали, терпляче чекали і поступово, спочатку ночами, він почав виходити зі свого укриття. Він відтавав на очах, почав дозволяти себе гладити».
Так, поступово, домашнє кохання та турбота змусили котика забути про страждання, пережиті на війні. «Він нявкає досі як кошеня тонким голоском, бурчить, коли даємо смакоти», – розповідає Іра.
Перефразовуючи класика, всі щасливі котики однаково щасливі. Тепер уже нічого не нагадує Володимиру про минуле, він звичайний лагідний кіт, який любить погратися з господинею, повалятися на килимі, а іноді ні-ні, та й вирити кактус із горщика 🙂
У кожної тварини, яка опинилась у притулку, своя історія. Поєднує їх те, що всі ці історії не щасливі. Але у ваших силах написати їм щасливе продовження, допомогти комусь із котів і кішок знайти справжній будинок та сім’ю.
У притулку зараз мешкає понад 500 кішок, врятованих з війни, з вулиць, з рук живодерів, з «усипалень» різних міст Росії та близького зарубіжжя. Приходьте до нас у притулок, подаруйте дім та своє кохання нашим підопічним!