Не часто буває, що співробітники притулку знають про життя підопічного все, починаючи з народження. І особливо рідко таке буває з літніми котами, але наш сьогоднішній герой Вася – саме такий випадок.
Ще зовсім маленьким кошеням Васю взяли до родини. Звичайна родина, звичайнісіньке котяче ім’я… Ніщо не віщувало біди.
Але одного разу господарі Васі вирішили переїхати до нового мікрорайону. Ні, одразу кота вони не кинули – просто замість квартири він тепер жив у продуктовому магазині, що його відкрила господиня. Можна сказати, влаштувався працювати охоронцем.
Так минуло три роки. Влітку Вася часто ночував на вулиці, гуляв округом, ухилявся від роботи. А ось взимку, в холод, з магазину він намагався не виходити.
Але одного разу магазин закрився – назовсім, і господарі поїхали, забувши про Васю. Кіт ще довго сидів на ганку біля зачинених дверей, чекав, не втрачав надії – все марно. Зрозумівши, що залишився сам і допомоги чекати нема звідки, Вася перебрався на зупинку автобуса. Там було краще: багато людей, які все-таки скоріше погодують, ніж скривдять, активне соціальне життя. Вася став справжньою візитною карткою зупинки та взагалі шановним котом.
Але зими залишаються зимами навіть для найстійкіших. Пережити їх було непросто: щовесни Вася виглядав слабким і змученим, але за літо набирався сил. Так минули дві зими, а на третю місцеві жителі помітили, що Вася виглядає зовсім хворим. Швидше за все, справа була в антиожеледній солі, якою щедро посипають дороги – вона прилипає до лап, кіт злизує її та труїться.
Вася вижив, але у нього почалися проблеми зі шкірою, з’явилися лисиці, через
чого люди думали, що в нього лишай і кидалися, проганяли кота. Напевно, наступної зими Вася б уже не пережив – але його підібрала волонтер і відвезла до притулку.
На огляді у ветеринара з’ясувалося, що позбавляючи Васі немає, зате вистачає інших проблем: отит, дерматит … Ну що ж, для вуличного кота все цілком очікувано. Набагато більше нас здивував вік Васі – 10 років! Важко повірити, що такий дорослий кіт примудрився кілька років виживати за суворих умов підмосковного вуличного життя. Більше того, кіт поводився дуже спокійно, не нервував і із задоволенням спілкувався з людьми.
Будучи солідним дорослим котом із життєвим досвідом, Вася просто не міг допустити, щоб люди обирали його нарівні з якимсь молодняком. Ні, Вася вирішив, що він сам добре розбереться, які господарі йому підійдуть. Одне слово – досвід. І ось одного разу, коли чергові відвідувачі притулку йшли повз його вольєр, Вася витяг лапу, зачепився за светр майбутнього господаря і потяг його до себе. Той зустрівся з Васею поглядом – і зник. Того ж дня Вася поїхав у новий будинок.
Тепер Вася як відповідальний кіт регулярно надсилає нам фотографії з дому. Фотографії ці напрочуд затишні – який контраст із морозною зимою! У родині Вася за старшого, хоча з делікатності вдає, що він просто скромний кіт. Ну а нам залишається тільки побажати, щоб скоріше настала весна – і щоб усі коти, які змушені мерзнути на вулицях, обов’язково знайшли собі теплий будинок!
