Майже 20 років тому мені довелося знати одну дивовижну жінку, яка мала кількох ротвейлерів. Коли вона з’являлася на вулиці, то завжди привертала увагу всіх: невелика на зріст, тендітна, але з впевненою ходою, твердим, сильним, добре поставленим голосом, вона йшла вулицею в оточенні чотирьох своїх собак. Поруч із нею вони здавалися ще більшими, ніж насправді, і слухалися беззаперечно. І обожнювали її.
Усі її ротвейлери мали ідеальний екстер’єр. Всі вони були чемпіонами виставок, а за цуценятами від них люди стояли в черзі по два роки! Проте сама власниця завжди, ще на етапі перших розмов із потенційними покупцями, одразу ж описувала труднощі, які на них чекають, і багатьох просто відмовляла від заведення цуценят цієї породи.
«Щоб він мене охороняв»
Ротвейлери на той час були модною породою, щодо якої багато хто плекав ілюзії, вважаючи цих собак ідеальними охоронцями з вродженими здібностями до самовиховання. «От просто візьму цуценя, воно підросте і буде мене охороняти».
Мрії, мрії…
Деякі люди, на жаль, заводять цуценят певних порід, не усвідомлюючи, які труднощі можуть на них чекати. Ця жінка швидко виявляла таких.
Без дресирування та виховання може статися так, що охороняти доведеться себе, свою родину, сусідів і перехожих від цього свого ротвейлера.
Він не стане охороняти свого власника просто так. Це такий собака, в очах якого потрібно заслужити авторитет, інакше він не слухатиметься, ще й огризатися почне. Ротвейлер — не для м’якохарактерних людей. Це серйозний службовий собака, і господар йому потрібен із твердим характером, який, зрештою, і сам, без собаки, за себе постояти може.
«А чи точно ротвейлер розумний? От самостійний — точно, а розумний — не завжди»
Якщо зазирнути в інтернет, можна знайти інформацію, що ротвейлер — одна з найрозумніших порід собак. Власниця тих ротвейлерів казала, що серед них насправді трапляються «тугодуми», а також «уперті тугодуми», і їх чимало. Додаткові труднощі в дресируванні виникають приблизно з кожним четвертим.
Ротвейлери не схильні швидко приймати рішення (приблизно як кавказькі та середньоазіатські вівчарки — спочатку думають, поспішних рішень не сприймають). Серед них трапляються зовсім неквапливі особини з інтелектом нижчим за середній, і такі, що можуть просто не хотіти одразу виконувати команду. Їм треба подумати, оцінити ситуацію, оцінити раціональність команди господаря, а потім вони вирішать, чи варто її виконувати. Це буває вкрай незручно.
З одним зі своїх ротвейлерів ця жінка регулярно мала конфлікти саме через його повільність і надмірну самостійність. Як вона сама казала, набагато простіше мати справу з німецькою вівчаркою, колі, доберманом — і у вихованні, і в дресируванні, і в спілкуванні. Зокрема, з ними простіше знаходити взаєморозуміння, ніж з ротвейлером, легше розуміти їхні емоції.
Доберман може охороняти свого господаря, навіть якщо не поважає і не слухається його, а ротвейлер — ні. А колі та німецька вівчарка, на відміну від ротвейлера, більш слухняні, гнучкі в спілкуванні, швидші та мають високий емоційний інтелект.
«Ротвейлери дуже потужні, і можуть проявляти агресію»
Так, будь-який собака може, але ротвейлер загалом досить відлюдкуватий і підозрілий до чужинців. За нестачі виховання він може кидатися на перехожих. І треба розуміти, що собака цей — потужний, малочутливий до болю, важкий (близько 40-50 кг). Собаці, якому вкрай важко протистояти.
Загалом, якщо власниця ротвейлерів бачила в потенційних господарів ознаки слабкості та нерозуміння особливостей породи, бачила неготовність вирішувати проблеми, що виникають, то відраджувала заводити цуценя, а то й взагалі просто відмовляла. Новачкам відмовляла стовідсотково. Казала: «Ротвейлер — порода для досвідчених собаківників, і крапка».
Охочих купити в неї цуценят завжди було багато, і вона ретельно обирала господарів. Казала, що відсів був великий: цуценя діставалося приблизно одному з двадцяти претендентів. Багато хто ображався.
Вона була постійною покупницею в зоомагазині, де я працював, і коли була відвертою з нами, казала так: «Мені це навіщо? Щоб потім і вони, і їхні сусіди мене прокляли? Нехай краще йорика чи болонку заведуть. Або лабрадора, якщо хочеться великого собаку. Ротвейлер — порода не для всіх. Безвідповідально роздавати таких цуценят невідповідним людям. Та й загалом, це дуже складна порода. Сама тримаю, але іншим не раджу».