«Від в'язниці та від торби не зарікайся», – говорить народна мудрість. Та й справді, доля іноді підносить далеко не найприємніші сюрпризи, і за ґратами може опинитися навіть невинна людина. Талановиті російські літератори аж ніяк не є в цьому випадку винятком, вони також потрапляли під арешт. При цьому деякі навіть у катівнях примудрялися вдосконалювати свою літературну майстерність.
Михайло Ломоносов
Михайло Ломоносов дозволив собі 26 квітня 1773 року в Академії наук та мистецтв образити цілу групу професорів, у тому числі професора Вінсгейма. Обзиваючи їх шахраями і шахраями, Ломоносов у серцях навіть показав їм дулю, та ще й погрожував фізичною розправою. Ситуація була критичною, оскільки всі вчені, які потрапили під гарячу руку Ломоносова, були німцями.
Слідча комісія інкримінувала світочу російської науки неввічливу і безчесну поведінку стосовно не тільки Академії, але ще й «Німецької землі», як значилося в постанові. При цьому слідчі вважали: Михайло Ломоносов, незважаючи на всі свої заслуги, заслуговує навіть на страту. Щоправда, її тут же пропонували замінити на позбавлення прав, шмагання та посилання.
В результаті Ад'юнкта Ломоносова засудили до двох місяців в'язниці та п'яти домашнього арешту. У січні 1744 року покарання з нього було знято. Сам же Ломоносов використав своє покарання з користю, написавши «Відкрилася безодня, зірок сповнена… »
Володимир Даль
Російський письменник і етнограф після закінчення російсько-турецької війни, яку пройшов як військовий лікар, служив ординатором у столичному військово-сухопутному госпіталі. Його високо цінували колеги та пацієнти, як блискучого хірурга-окуліста.
1932 року Володимир Даль випустив першу свою книгу «Російські казки козака Луганського», матеріал для якої давно й ретельно збирав. Цензура книгу пропустила, а ось коли збірка казок наробила багато галасу, Даля прийшли заарештовувати.
7 жовтня 1932 року його заарештували прямо на робочому місці під час огляду пацієнтів. На щастя, за клопотанням Василя Жуковського та за особистим розпорядженням Миколи I вже за добу Володимира Даля було звільнено.
Федір Достоєвський
На момент свого арешту Федір Михайлович вже встиг стати цілком відомою особистістю в літературних колах. Водночас він був учасником кількох літературних гуртків, де йшлося не так про літературу, як про політику. Заарештували письменника серед учасників літературного гуртка Михайла Петрашевського, звинувативши в читанні та поширенні забороненого «Листи Бєлінського Гоголю». Водночас ставилося в обвину сіяння смути, порушення обурення народу проти правителів, заклики до збройного повстання. Достоєвський винним себе не визнавав, але це не завадило суду засудити його разом з іншими петрашівцями до страти.
У грудні 1849 року всіх заарештованих петрашевців вивели на Семенівський плац, щоб страчувати злочинців прилюдно. Лише в останню секунду перед розстрілом усім засудженим було оголошено помилування та покарання каторгою. Достоєвському дали чотири роки каторжних робіт.
Іван Тургенєв
Найпершу кримінальну справу на Івана Сергійовича було заведено, коли йому ледве виповнилося 17 років. Кріпацьку панянку мали передати законному власнику, а молодий поміщик зі зброєю в руках цьому перешкоджав. При цьому зброєю він загрожував не господареві кріпаки, а безпосередньо представнику влади, який забезпечував виконання закону. У 1835 році цю справу зам'яли, а ось вважали її закритою лише після скасування кріпосного права.
У березні 1852 року арешту Івану Тургенєву уникнути не вдалося. Усьому причиною стала публікація некрологу на згадку про Миколу Васильовича Гоголя. Цензура не допустила некролог до друку через зайву захопленість. А Тургенєв, який був особисто знайомий з Миколою Васильовичем, вважав інакше. Він відправив некролог у газету “Московські відомості”, де його надрукували. За непокору владі Івана Тургенєва заарештували і місяць провів в Адміралтейській поліцейській частині Петербурга. Після чого був позбавлений права жити в столицях і засланий на батьківщину, Орловську губернію.
Місяць ув'язнений Іван Сергійович використав дуже продуктивно. Саме у в'язниці було написано найпронизливішу розповідь письменника – «Му-му».
Володимир Маяковський
На момент першого арешту йому ще не виповнилося 15 років. Усього ж за два роки (1908-1909) Володимира Маяковського ув'язнювали тричі. Він уже був активним учасником РСДРП, брав участь у діяльності партійної підпільної друкарні. Вперше поліцейські виявили у ньому заборонену літературу. Проте вперше його передали на виховання батькам як неповнолітнього. Хоча тоді за підготовку тяжкого злочину, яку йому звинувачували, Маяковський міг отримати 8 років каторжних робіт.
Не минуло й року, як Маяковський знову потрапив до в'язниці: під час обшуку в нього виявили пістолет. Однак довести його належність поліцейські не змогли, Володимира відпустили через брак доказів.
Ще через шість місяців він знову потрапляє до в'язниці, до знаменитої Бутирки, де провів півроку. Цього разу його разом із товаришами звинувачували у підготовці втечі із в'язниці жінок-політв'язнів. Матері довелося докласти багато зусиль для звільнення сина. Для юного Маяковського арешт і в'язниця не пройшли даремно: він знову почав писати вірші після тривалої перерви. А після звільнення залишив свої політичні вправи, вирішивши повністю зайнятися творчістю.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/051218/41524/
Источник: zefirka.net
