Шелті – веселий, легкий у спілкуванні і ласкавий собака. Це друг, з яким приємно посидіти в обнімку перед телевізором або весело побавитися на природі. Зараз цей чарівний собака в лисячій шубці виконує роль компаньйона, а колись їй довіряли наглядати за овечими стадами. Мохнатий собака швидко брав на себе функції ватажка і керував цілим стадом.
Насамперед необхідно визначитися, що при всій зовнішній схожості зі своїм більшим побратимом – коллі, це дві самостійні та незалежні породи. Навіть їх манера поведінки значно відрізняється. Якщо коллі всім своїм виглядом демонструє гордість і гідність, то шелті здається безтурботним малюком, що невтомно миготить під ногами.
Батьківщина Шелті – Шетландські острови. Спочатку її призначенням було пасти череди коротконогих шетландських овець, не дозволяючи їм розбігатися в різні боки. Якщо якась із овечок забредала надто далеко, шелті трохи покусувала її за ноги, спрямовуючи в потрібний бік. Робочі інстинкти настільки міцно засіли в голові цього невтомного пастуха, що він навіть своїх господарів сприймає як учасників «стада»: якщо хтось із домочадців на прогулянці ховається з поля зору, собака починає нервуватись. Ось така відповідальність за довірене їй сімейство.
А чого вартий золотий характер шелті! Невибагливий і поступливий, кмітливий і уважний собака легко знаходить спільну мову з усіма домочадцями та з будь-якими тваринами, що мешкають з нею на одній території. А ще шелті має цінну здатність підлаштовуватися під ритм життя господаря і чуйно реагувати на його настрій. Цей собака обожнює довгі прогулянки з пробіжкою, фізичні навантаження для неї просто свято. Але й час, проведений з господарем біля телевізора, вона сприйме покірно, не показуючи невдоволення вимушеним неробством.
Багатьох лякають можливі труднощі з доглядом за розкішною шевелюрою шелті, і марно. Ця порода, на відміну від інших довгошерстих собак, може обходитися без частого миття та розчісування. Зрозуміло, собаці потрібен регулярний догляд, особливо під час сезонного линяння, але особливих зусиль він не вимагатиме.
Крім розкішної шубки, природа наділила шелті та рідкісної краси забарвленнями: блю-мерль (сріблястий з чорними плямами), чорно-білий, чорний з бурими мітками, ціла палітра соболиних забарвлень (від блідо-золотого до яскравого деревного). Для багатьох представників цієї породи характерні білі мітки по всьому тілу, біле жабо і шкарпетки.
Шелті необхідні розумові та фізичні навантаження. Собаку постійно переповнює кипуча енергія, тому їй необхідний достатній простір на відкритому повітрі, щоб добре попустувати. Не дивуйтеся, якщо шелті спробує зібрати оточуючих людей, тварин, та й усе, що рухається, у групи. Так виявляються пастуші інстинкти.
У їжі шелті невибаглива. Якщо ви годуєте собаку сухим кормом, стежте, щоб вихованець не набрав зайвої ваги: розділяйте добовий раціон на два прийоми і ретельно дотримуйтесь рекомендованого обсягу. Вважаєте за краще натуральне харчування? Тоді давайте собаці їжу, що містить білок: відварену рибу, м'ясо з хрящиками, сир, кашу, овочі. Тоді шерсть вихованця буде красивою та об'ємною, а сам він – веселим та повним енергії.
Втім, у цього доброго та енергійного собаки є парочка досить умовних недоліків. По-перше, вона не виносить самотності і сильно сумує, залишившись без компанії. Тому не варто залишати її без нагляду. По-друге, шелті дуже «балакучі», тому будьте готові, що в квартирі з будь-якого приводу стоятиме дзвінкий гавкіт. Або з дитинства привчайте вихованця «зменшувати звук».
