Занедбані міста – досить моторошне видовище. Виявившись там випадково, можна відчути себе героєм фільмів жахів. Тиша, зруйновані будинки, похмура атмосфера. Адже колись тут жили і працювали люди, звучав дитячий сміх, життя било ключем. Кожен населений пункт має свою сумну історію. Здається, що людський голос уже ніколи не зазвучить у цьому похмурому місці, але ні, ці міста, як і раніше, приваблюють людей. Здебільшого це відчайдушні, які цікавляться історією, адже інформація про ці населені пункти є у вільному доступі. Ми представляємо вашій увазі рейтинг найстрашніших російських міст-примар, які покинули люди.
1. Колендо (Сахалінська область)
Селище заснували 1963 року. Людям жилося там зовсім непогано, були умови для проживання. Школа, дитячий садок, магазини, пожежна частина. У селищі навіть був клуб, а також кілька багатоповерхівок та приватні будинки. Проживало тут близько 5 тисяч людей. 1995 року стався землетрус. Постраждали багато споруд, людям стало ніде жити. До того ж, у Колендо не все було так гладко, існувала низка проблем щодо його змісту. Влада прийняла рішення ліквідувати селище. Зараз на місці селища густий ліс, пара гаражів і кілька дачних споруд, що розвалилися. Тому сталкерам тут точно робити нема чого. Коли було знесено будинки, достеменно невідомо. У соціальних мережах останні фото покинутого селища датовані 2009 роком.
9. Промисловий (Республіка Комі)
Селище заснували 1956 року. Виник завдяки будівництву двох шахт «Центральна» та «Промислова». Чисельність промислового становила 12 тисяч осіб. Інфраструктура була досить високому рівні. Чого тут тільки не було: ковзанка, ресторан, клуб, школа з басейном. Але 1998 року у селищі сталося нещастя. В одній із шахт стався вибух, загинуло кілька десятків людей. Шахту закрили, людям почало ніде працювати. Чисельність населення знижувалась, люди залишали Промисловий. Після закриття об'єктів інфраструктури жити там стало неможливо, мешканцям запропонували переселитися. Селище знаходиться за річкою, і потрапити туди зараз можна лише напівзруйнованим мостом.
8. Хальмер-Ю (Республіка Комі)
Ще одне селище-примара, що знаходиться в Республіці Комі. Поклади вугілля геологи виявили ще 1942 року. Пізніше тут було збудовано селище. У 1957 році розпочала свою роботу шахта, але вугілля добували не так уже й багато. Максимальна кількість жителів, які проживають у Хальмер-Ю, була 7,7 тисяч людей. Лікарні, школи, магазини, дитячі садки, Дім Культури, профілакторій, гуртожиток. Тут була навіть метеостанція. Містечко з'єднувалося з Воркутою залізницею, автомобільної дороги не було. 1993 року шахту ліквідували, так вона завдавала лише збитків. 1996 року Хальмер-Ю теж вирішили ліквідувати. Мешканців переселили. Наразі його використовують замість військового полігону.
7. Кадичкан (Магаданська область)
Кадичкан спіткала така сама доля. Побудований у роки Великої Вітчизняної війни, він також став місцем, де влаштувалися шахтарі та їхні родини. Недалеко від нього було збудовано шахту. Але 1996 року там сталася велика аварія. Загинуло багато народу, близько тисячі людей. Влада ухвалила рішення про ліквідацію селища. Проте місцеві жителі не хотіли залишати селище. Тоді у селищі відключили електрику, до будинків перестали подавати тепло. У приватному секторі почалися підпали. Було зроблено все, щоб жителі Кадичкана нарешті покинули його. Зараз містечко, як і раніше, існує і за бажання його можна відвідати.
6. Молога (Ярославська область)
Місто розташовувалося правому березі річки Мологи. Вперше назва річки згадується в історії 1149 року. Точної дати, коли було збудовано місто, ніхто не знає. Протягом 8 століть життя в невеликому провінційному містечку текло своєю чергою. 1935 року жителі вперше почули про те, що неподалік починається будівництво Угличської та Рибінської гідростанцій. Уряд заспокоїв їх, пообіцявши, що територія міста не входить до зони затоплення. Прийшла війна, і зверху вирішили, що потрібні потужніші гідростанції. Постраждали не лише мешканці Мологи, а ще 700 найближчих сіл. Все було затоплено. Людей перевезли до інших населених пунктів. Особливо опір визнали божевільними і помістили до лікувальних закладів. Коли у Рибинському водосховищі опускається рівень води, можна побачити останки старовинного міста.
5. Нафтогорськ (Сахалінська область)
Побудоване в 1964 році селище міського типу, було одним з найупорядкованіших у Сахаліні. Більшість жителів – нафтовики зі своїми сім'ями. 1995 року стався сильний землетрус. Тоді у селищі проживало 3157 осіб, 2040 із них загинуло. Кілька днів після землетрусу розбирали завали, допомагали людям, що вижили. Селище вирішили не відновлювати, а ті, що залишилися живими, розселилися по всьому Сахаліну. У Нафтогорську встановили меморіальну плиту із іменами загиблих. Родичі досі приїжджають сюди вшанувати їхню пам'ять.
4. Нафтогорськ (Сахалінська область)
Селище заснували 1957 року. Шахта «Шумихінська», на якій працювало багато чоловіків, закрилася 2000 року. Люди просто залишилися без роботи і були змушені їхати звідси. Колись чисельність селища становила 11 тисяч жителів. У 2017 році там мешкало близько 1000 осіб, майже всі вони були пенсіонерами. Селище прославилося завдяки одній місцевій мешканці. Вона додзвонилася до президента в ефірі програми «Пряма лінія з Володимиром Путіним», та розповіла про те, як живеться у селищі людям. «Друга Чечня» так називали ювілейні жителі. Зруйновані будинки, відсутність роботи, поступова ліквідація об'єктів інфраструктури. До селища навіть приїжджала перевірка, але там все залишилося, як і раніше.
3. Курша-2 (Рязанська область)
На початку ХХ століття в Рязанській області на кінцевій станції вузькоколійки утворилося селище. Залізниця тут була збудована для вивезення лісу. Країні постійно був потрібний ліс. Проживало у селищі близько 1000 людей. У серпні 1936 року селище знищило вогонь. Причина пожежі невідома, погода була дуже спекотна. Від пожежі намагалися втекти, поскакати на конях, але всі зусилля виявилися марними. Загинули майже всі. Вижити вдалося лише тим, хто сховався у річці чи забрався до криниці. Через деякий час селище знову відбудували, проте проіснувало воно недовго. Зараз там можна побачити ту саму залізницю, зруйновані будинки та хрест над братською могилою загиблих від пожежі.
2. Чаронда (Вологодська область)
Селище Чаронда заснували за часів неоліту, йому понад 7 тисяч років. Ще кілька століть тому це була багата самостійна область. Усі торгові шляхи проходили через місто. Але поступово кількість жителів знижувалась, справи у місті ставали дедалі гіршими, незабаром його перейменували на селище, а пізніше на село. У 2007 році в Чаронді залишилося лише 8 осіб, чи проживає хтось там зараз, невідомо. Натомість туристи дуже люблять відвідувати це місце. Церква, зруйновані будинки, гарна природа – це те, що притягує сталкерів та просто любителів подорожувати.
1. Іультін (Чукотський автономний округ)
Занедбаних селищ на Чукотці досить багато, але це було найбільшим. У 50-ті роки тут знайшли родовище олова. Люди стали приїжджати сюди сім'ями. Будували будинки, працювали на місцевих градоутворюючих підприємствах. У 90-х роках копальню та гірничозбагачувальний комбінат довелося закрити, вони працювали на збиток. 1989 року тут проживало близько 5 тисяч жителів. У 2000 вже жодного, люди поїхали у пошуках кращої частки. Селище досі існує, але туристам туди дістатися нелегко.
Джерело: http://top10a.ru/10-samyx-zhutkix-rossijskix-gorodov-prizrakov.html
Источник: zefirka.net
