Листопад 1944 року. Друга світова війна підходить до завершення. СРСР та США – надійні союзники, які допомагали один одному. І раптом – повітряний бій. Американські пілоти помилково атакували радянські війська. Ця битва мало не призвела до повноцінної війни між двома державами.
СРСР та США: якщо друг виявився раптом…
Під час Другої Світової війни дві наддержави активно співпрацювали. Радянські пілоти побували на союзницьких військових базах не лише в Сполучених Штатах, але ще в Італії та Ірані. Але повноцінної ідилії все ж таки не було. Під час війни американські пілоти кілька разів помилково примудрялися атакувати радянські війська. Але це були дрібні інциденти, які списувалися на випадковість і людський чинник. Але повітряна битва, що сталася вдень сьомого листопада 1944 року, вибивалася із цього ряду.
Восьме листопада почалося для Йосипа Віссаріоновича Сталіна з доповіді генерала Олексія Інокентійовича Антонова, який обіймав посаду заступника начальника Генштабу. Антонов повідомив, що вчора американці несподівано напали на радянські частини поблизу югославського міста Ніш. Сталін був розлючений таким цинічним «подарунком» на двадцять сьому річницю Жовтневої революції і зажадав провести ретельне розслідування.
Невдовзі з'ясувалися й подробиці. Виявилося, що американські пілоти раптово відкрили вогонь радянськими військами, які рухалися дорогою від Ніша до Рояни. Основний удар прийняв шостий гвардійський корпус третього Українського фронту. Солдати не чекали на атаку. Усі чудово знали, що тут німців давно вже немає, залишились лише союзники. Зіграв фактор та свята. Тому коли в небі з'явилися літаки, ніхто нічого не запідозрив. Удар був такий несподіваний, що в перші хвилини командування банально розгубилося, не знаючи, що робити.
Спочатку командири та солдати вирішили, що на них напали німці. Звідки вони тут взялися, та ще й у такій кількості? Відповіді на ці запитання ніхто не знав. Але незабаром стало зрозуміло, що крилаті машини належали головному союзнику США.
Американці знали, що німців поблизу немає. Відповідно, Сталін вирішив – удар був здійснений цілеспрямовано. Але навіщо? Розгляди розпочалися на найвищому рівні. Пілоти були допитані. Усі як один заявили, що помилилися, точніше, «загубилися». Мовляв, вони переплутали Ніш із якимось іншим містом, тож уявлення не мали, що тут знаходилися радянські частини.
Щоправда, це чи ні, зараз уже не розібратися. Але є один цікавий нюанс: американські ВПС кілька разів влаштовували бомбардування нещасного Ніша, де зміцнилися нацистські війська. При цьому у сусідньому містечку під назвою Нові Пазар противника не було. І американці жодного разу не помилилися з метою атаки. Одна-єдина помилка сталася саме сьомого листопада 1944 року.
Щойно американці помітили колону, що рухалася дорогою, полковник Едвінсон вирішив провести атаку. Відразу, без розвідки, ніби він точно був упевнений у появі супротивника. Едвінсон повів у бій дві ланки. Насамперед американці знищили штабний транспорт, що знаходиться на початку колони, вантажівки та цистерни. Цей перший наліт став фатальним для радянського генерала Григорія Петровича Котова.
Другий удар по колоні завдала вже третьої зірково-смугастої ланки. Зайнялося кілька вантажівок і санітарна машина (пізніше пілоти виправдовувалися, що не побачили червоного хреста). Ще один дивовижний факт: у момент атаки погода була гарною, ні дощу, ні туману.
Удар у відповідь
Весь без винятку особовий склад сімсот сьомого штурмового авіаційного полку слухав вітальну промову свого командира з політпідготовки на прізвище Сівуд. І раптом пілоти почули звуки авіанальоту. Всі знали, що дорогою йдуть свої, значить – на них напали. Радянські літаки піднялися у повітря і попрямували назустріч противнику. Незабаром загриміли й системи ППО, розташовані на аеродромі Ніша.
Пілоти отримали інформацію про те, що атаку проводять американці, слідом – чітку інструкцію. У ній йшлося про те, що відкривати вогонь по союзниках не можна. Потрібно було їм якось пояснити, що вони припустилися помилки. Але… один радянський літак несподівано спалахнув і почав швидко знижуватися. І пілоти СРСР відкрили вогонь.
Американці через деякий час заявили, що тільки-но вони побачили літаки з червоними зірками, як припинили вогонь. Льотчики навіть намагалися сигналізувати радянським пілотам, що зрозуміли свою помилку, але було пізно. А Едвінсон згадував, що всіма силами намагався запобігти бою, але ситуація вийшла з-під контролю.
Насправді повітряна битва швидко завершилася. Пілот Микола Сурнєєв (або Олександр Колдунов, достеменно невідомо) зблизився з одним з американських літаків і жестами пояснив ситуацію. Після цього атака припинилася. Крилаті машини США дружно покинули місце бою.
Здавалося б усе, на цьому кінець. Але ж ні. Зненацька з'явилося ще кілька десятків американських літаків. Але радянські льотчики повернули свої машини таким чином, щоб гості точно побачили союзницькі їм до зірки на крилах. Після цього американці полетіли назад. Лише після цього повітряний бій офіційно визнано завершеним.
Радянська сторона вимагає роз'яснень у більш розгорнутій формі. Але знову американці заявили про «прикрий інцидент». І з офіційними вибаченнями не поспішали. Вся вина була покладена безпосередньо на пілотів. В офіційній заяві говорилося, що льотчики мали здійснити напад по німецькій колоні, що рухалася від Скоп'є до Пріштіна, але переплутали. Вони не долетіли близько двох сотень кілометрів до Скоп'є, побачили армію та вирішили, що вже на місці. Звичайно, радянська сторона не повірила цьому. Американські пілоти дуже добре знали балканську територію, щоб припуститися такої безглуздої помилки. Стало зрозуміло, що зірково-смугастий бік почав промацувати союзників, адже не за горами було нове зіткнення – тепер уже геополітичне. Німеччина була на краю прірви. Вже ніякі сили не змогли б урятувати її від поразки. І американці вирішили, що настав час розпочинати боротьбу за сферу впливу.
Звичайно, була велика спокуса завдати удару у відповідь. Але Сталін не став цього робити. Ще одну повноцінну війну Радянський Союз не зміг би потягнути, ні морально, ні фізично. Тож інцидент зам'яли. А в середині грудня того ж року посол Сполучених Штатів Америки в СРСР Аверелл Гарріман все ж таки приніс офіційні вибачення. Вони були прийняті.
Оскільки факт повітряного бою одразу був засекречений, то достовірних даних щодо загиблих немає. За версією американців, вони знищили чотири літаки СРСР, самі ж втратили три. За неофіційною радянською версією, у небі над Нішем було збито п'ять зірково-смугастих крилатих машин, а своїх втрачено дві.
До речі, ця «випадкова» битва була не останньою. У травні 1945 року солдати СРСР і США не впізнали один одного та атакували. Сталося це під час переправи через Ельбу. Повноцінного бою не сталося. Обидві сторони швидко розпізнали «помилку», тому втратили по кілька людей убитими та пораненими.
У травні 2015 року сербська влада в Ніші (це місто зараз є сербським) урочисто відкрила пам'ятник, присвячений радянським льотчикам, які загинули в листопадовій повітряній битві.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/210120/45221/
Источник: zefirka.net
