Ніжки Буша. Чому ми бачили лише їхні стегенця, а решту птаха до нас не везли?

Ніжки Буша. Чому ми бачили лише їхні стегенця, а решту птаха до нас не везли? 2

Колись, чи то в старому часописі, чи то в потертому посібнику з ведення хатнього господарства, мені трапилося на очі речення: «Кому слід віддати курячу ніжку?». На малюнку була зображена родина з багатьма дітьми: гурт малечі та мати, яка, глибоко замислившись, схилилася над смаженою куркою. Її роздуми були зрозумілі кожному: ніжка – це ж найсмачніша частина, як її по правді поділити між усіма дітьми? Собі ж вона, звісно, покірно залишить грудку, адже це біле, сухувате м’ясо традиційно вважалося найменш привабливою частиною птаха.

Із появою на наших ринках доступних стегенець зі Сполучених Штатів ця дилема зникла сама собою: тепер можна було досхочу годувати ними всю родину. У бурхливі дев’яності ці м’ясисті шматки стали найдоступнішим видом м’яса.

Темне м’ясо у нас завжди цінували і досі активно купують, вважаючи його найсоковитішим. Тож ніхто не протестував, коли в дев’яності роки до нашої країни з Америки тоннами почали ввозити саме ці курячі частини. У народі їх швидко охрестили «ніжками Буша». І це не є випадковістю: саме у 1990 році Михайло Горбачов та президент США Джордж Буш-старший уклали знакову торговельну угоду, яка й відкрила шлях цьому продукту на наші столи.

Про решту курки ніхто особливо й не замислювався. Ну, не везуть, то й що? Ми ж обожнюємо стегенця, вони недорогі — купуй і втішайся. Це вже пізніше поповзли розмови, мовляв, американці збувають нам ніжки, бо саме туди «стікають» усі антибіотики та стимулятори росту. Насправді ж це відверта нісенітниця. Якщо птахам і давали антибіотики для запобігання хворобам у переповнених птахофермах, то препарати розподілялися через кровоносну систему і накопичувалися в печінці та нирках, а аж ніяк не в ногах.

Щодо стимуляторів росту, то їхнє використання у птахівництві офіційно заборонено Управлінням з продовольства і медикаментів США (FDA) ще з 1950-х років. Тоді чому ж ці стегенця були такими надмірно великими? Секрет криється в багаторічній селекції та висококалорійному збалансованому раціоні.

А от про що дійсно варто було турбуватися, так це про хлор. За тодішніми американськими стандартами безпеки тушки обробляли слабким розчином хлору для усунення бактерій, зокрема сальмонели. Саме ці «хлорні ванни» згодом стали основною реальною причиною того, що імпорт «ніжок Буша» періодично забороняли.

Яких же курей вирощували тоді у Штатах? Для м’ясного напрямку культивували винятково бройлерів. Це спеціально виведені скоростиглі гібриди м’ясних порід (кроси), генетика яких налаштована на стрімкий набір маси. Лише за півтора-два місяці таке пташеня досягає 2,5-3 кілограмів! Тому і стегна в них, цілком природно, здоровенні й масивні. Бройлерні кури й донині є надзвичайно популярними в багатьох країнах.

Звісно, не всі поціновувачі смаку в захваті від м’яса бройлерів: воно буває надто жирним і часто дає неприродний, каламутний бульйон, з якого вишуканий дієтичний суп не звариш. Проте у смаженому чи запеченому вигляді ці стегенця — просто насолода, та й м’яса на них незрівнянно більше, ніж на худорлявих курках-несучках. Вирощувати їх вигідно, а в бізнесі це головний критерій.

Чому ж тоді США експортували «найсмачнішу» частину птиці, а «несмачну» залишали собі? Не варто тішити себе ілюзіями, ніби американські виробники обділяли власний народ заради нас. Ніякої теорії змови чи бажання «потруїти нас поганим м’ясом» не існувало — лише чиста економіка.

Річ у тім, що у США традиційно панує культ білого м’яса: через моду на здорове харчування та дієти там завжди був величезний попит на курячі грудки, а крильця є найпопулярнішим снеком. Темне м’ясо американців цікавило мало, тому для тамтешніх птахофабрик ніжки були фактично другорядним продуктом, якого залишалися мільйони тонн. Замість того, щоб переробляти їх на корм для тварин, було набагато вигідніше продати їх за кордон навіть за символічну плату. З їхньої точки зору, найкраща частина курки якраз залишалася в їхній країні.

Секрет епохи «ніжок Буша» полягав лише в тому, що американці обожнювали грудки, а ми — соковиті стегенця.

Поділитися

⚡ Пульс читачів

Яка частина курки для вас є справжнім гастрономічним фаворитом: жирне соковите стегенце чи дієтична грудка?

Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.

👇 Натисніть на один з варіантів нижче

🍗 Тільки соковиті стегенця 🥗 Лише корисна грудка 🍽️ Смакує вся курка

☝️ Спочатку оберіть свою позицію

✏️ Написати коментар

📊 Карта думок

🍗 Тільки соковиті стегенця 0% 🥗 Лише корисна грудка 0% 🍽️ Смакує вся курка 0% 💡

Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!

Коментарі

Спочатку нові ↕

Поки що немає коментарів. Будьте першим!

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *