Молозиво — це перший і найважливіший напій у житті теляти. Його головне завдання — забезпечити пасивний імунітет, адже телята народжуються без імуноглобулінів (антитіл) у крові, а для формування власного активного імунітету їм потрібно близько 2–3 тижнів. Чим вища концентрація антитіл у крові теляти, тим меншою буде так звана «імунна яма».
Рис. 1. Імуноглобуліни молозива захищають телят, доки їхня імунна система не розвинеться.
Імуноглобуліни
Імуноглобуліни (Ig), або антитіла, — це білкові сполуки, які організм тварин виробляє у відповідь на антигени (чужорідні речовини). Вони знищують або нейтралізують бактерії, віруси, отрути та інші потенційно небезпечні речовини. Молозиво великої рогатої худоби містить три основні класи імуноглобулінів: IgG, IgA та IgM.
IgM — основний клас імуноглобулінів, що синтезуються на початкових стадіях імунної відповіді при першому контакті з антигеном. Вони з’являються в крові через 2–4 дні після проникнення антигену. IgM мають низьку специфічність і меншу ефективність проти інфекцій. Їхній вміст у молозиві становить близько 5–7%.
IgA — головний клас імуноглобулінів у слизових секретах. Вони запобігають проникненню мікробів у тканини, перешкоджаючи їхньому прилипанню до клітин слизової оболонки. У молозиві їх близько 5%.
IgG — основний клас імуноглобулінів, що в великій кількості присутні в сироватці всіх ссавців і птахів. Вони синтезуються під час вторинної імунної відповіді (рис. 2). IgG бувають двох підкласів: IgG1 і IgG2. Ці імуноглобуліни забезпечують пасивний імунітет і можуть модулювати як адаптивну, так і вроджену імунну систему. Їх вміст у молозиві становить близько 85–90%.
У молозиві також міститься інгібітор трипсину. Трипсин — це фермент підшлункової залози, який розщеплює білки. Інгібітор перешкоджає перетравленню імуноглобулінів (які є білками), дозволяючи їм неушкодженими всмоктатися в кров. Якби імуноглобуліни перетравлювалися, вони б не виконували захисну функцію.
Рис. 2. Будова імуноглобуліну G.
Оскільки головне завдання молозива — забезпечення пасивного імунітету, саме вмісту Ig та їхньому значенню приділяють найбільшу увагу. Однак молозиво містить й інші надзвичайно важливі компоненти. Розгляньмо, що ще є в молозиві.
Імунні та протизапальні фактори
Цитокіни — це гормоноподібні протеїни, які беруть участь у передаванні сигналів між клітинами та розпізнаванні патогенів. Вони регулюють розвиток і прояв багатьох імунних реакцій проти різноманітних збудників, а також самі мають протимікробні властивості. До цитокінів належать інтерлейкіни, фактор некрозу пухлини, інтерферон та інші сполуки, що допомагають контролювати інфекції та запалення.
Лейкоцити — клітини крові, які захищають організм від кишкових збудників та інфекційних захворювань. Вони прямо знешкоджують патогени або стимулюють місцеву імунну відповідь, включаючи утворення IgG, цитокінів та антимікробних пептидів.
Олігосахариди — вуглеводи, що діють як пребіотики, сприяючи розвитку корисної мікрофлори кишківника. Вони можуть зв’язувати патогени, імітуючи вуглеводи на поверхні епітеліальних клітин. Таким чином, бактерії чіпляються до олігосахаридів, а не до епітелію кишківника, і виводяться з організму. Крім того, олігосахариди допомагають засвоєнню імуноглобулінів (рис. 3).
Гангліозиди — полярні ліпіди, які беруть участь у розвитку нервової системи, зв’язуванні патогенів та активації імунної системи.
МікроРНК — короткі молекули РНК, що регулюють експресію генів. Вони важливі для розвитку кишківника, стимулюючи життєздатність клітин, поділ та активність стовбурових клітин епітелію. Деякі дослідження підтверджують, що мікроРНК відіграють ключову роль у розвитку молочної залози та імунної системи.
Рис. 3. Робота олігосахаридів у кишківнику.
Фактори росту
Інсуліноподібні фактори росту (IGF-I та IGF-II) сприяють росту клітин, диференціації та розвитку тканин у новонароджених телят, підтримуючи цілісність кишківника.
Трансформувальні фактори росту (TGF-α та TGF-βs) допомагають підтримувати функціональність та цілісність епітелію, регулюють імунну систему та мають протизапальні властивості.
Епідермальний фактор росту (EGF) стимулює вироблення епітеліальних клітин і сприяє загоєнню ран, особливо в кишківнику.
Тромбоцитарний фактор росту (PGF) викликає поділ клітин, відповідальних за синтез структурної основи тканини, і важливий для загоєння ран.
Антимікробіальні фактори
Лактоферин — залізозв’язувальний глікопротеїн, який покращує засвоєння заліза, має імуномодулювальний та антибактеріальний ефекти, а також стимулює ріст клітин кишківника. Він сприяє зниженню смертності та покращенню росту новонароджених телят.
Лактопероксидаза — фермент, що є ефективним протимікробним агентом. Він пригнічує бактеріальний метаболізм і є токсичним для багатьох бактерій.
Лізоцим — антибактеріальний фермент, токсичний для бактерій, що призводить до пригнічення їхнього росту та загибелі. Дослідження підтверджують, що лізоцим допомагає зменшити прояви діареї у телят.
Гормони
Молозиво містить гормони, зокрема соматотропін (гормон росту), лептин, інсулін, кортизол, пролактин, соматостатин, окситоцин, тиреотропний гормон, тироксин, кальцитонін, естроген та прогестерон. Ймовірно, щонайменше деякі з них впливають на розвиток новонароджених телят, проникаючи з кишківника в кровообіг.
Компоненти молозива, що впливають на імунну систему та борються із загрозами:
- ІМУНОГЛОБУЛІНИ: зв’язування патогенів, пасивний, вроджений та адаптивний імунітет.
- ЦИТОКІНИ: імуномодуляція, імунна реактивність, адаптивний імунітет.
- ОЛІГОСАХАРИДИ: зв’язування патогенів, баланс мікробіоти, імунітет шлунково-кишкового тракту.
- ІМУННІ ФАКТОРИ: противірусний та антибактеріальний захист, знешкодження патогенів.
Незважаючи на величезну кількість біологічно активних компонентів, молозиво — це корм. Його поживний склад суттєво відрізняється від молока (рис. 4). Через підвищений вміст казеїну та глобулінів молозиво містить значно більше білків, ніж молоко. Однак співвідношення цих білків також різне: у молозиві 30% казеїну і 70% сироваткових білків, тоді як у молоці — 80% казеїну і 20% сироваткових білків.
Уміст поживних речовин у молозиві та молоці
Казеїни — це важкорозщеплювані білки, які в сичугу теляти утворюють згусток, забезпечуючи повільне та стабільне вивільнення поживних речовин. Це дуже важливо для оптимального травлення в перші тижні життя. Крім того, казеїни мають імуномодулювальний, антибактеріальний та протизапальний ефекти. Вони містять значну кількість гістидину, метіоніну та фенілаланіну.
Сироваткові білки — це суміш легкорозчинних білків (альбумінів та глобулінів) з високою поживною цінністю. Імуноглобуліни молозива, як зазначалося, забезпечують пасивний імунітет теляти. Сироваткові білки багаті на лейцин, ізолейцин, валін та лізин.
Вуглеводи молозива представлені переважно лактозою, а також гліколіпідами, глікопротеїнами, нуклеотидними цукрами та олігосахаридами. Лактоза відіграє важливу роль у правильному розвитку новонароджених телят, оскільки є джерелом енергії, необхідним для таких органів, як серце, печінка та нирки.
Жири у молозиві, як і в молоці, присутні у вигляді кульок (глобул). Жирові кульки молозива більші, ніж у молоці. Воно містить як насичені, так і ненасичені жирні кислоти, деякі з яких мають противірусні та антибактеріальні властивості. Вітаміни — це біологічно активні речовини, необхідні для нормальної життєдіяльності, антиоксиданти, що покращують імунітет. У молозиві міститься більше жиророзчинних (A, D, E) та водорозчинних (B, C) вітамінів, ніж у молоці.
Дослідження підтверджують, що вміст життєво важливих мінералів у молозиві значно вищий, ніж у молоці. Крім описаних, у молозиві є й інші активні речовини, які також беруть участь у багатьох процесах в організмі теляти.
Рис. 4. Уміст поживних речовин у молозиві та молоці.
Отже, молозиво — це надзвичайна суміш біологічно активних та поживних речовин, яка є життєвим стартом для теляти. Правильний менеджмент молозива — це крок до здоров’я телят та їхньої високої продуктивності в майбутньому. Тема менеджменту молозива буде розглянута в наступній статті.
Інвестиції у вирощування телят — це інвестиції в майбутнє. Стартовий етап вирішує все.
Юрій ПОЗНЯКОВСЬКИЙ,
канд. с.-г. наук, фахівець з годівлі жуйних AVA Group
