Кожен другий український виробник молока нині збитковий. Економіку галузі нищить шалена інфляція та обмеження експорту, через яке ціна на молоко в Україні весь минулий рік і до середини 2023-го була вдвічі нижчою, ніж у Європі. А все необхідне для виробництва своєї продукції українські тваринники закуповують за ринковими цінами, які невпинно зростають.
Попри високий рівень інфляції, за продукцію тваринництва нині платять на рівні 2021 року в гривні або й менше (насправді менше, якщо рахувати в доларах). Молочна галузь на межі.
До прикладу, молоко купують у середньому по 13 гривень за кілограм без ПДВ, як і до повномасштабного вторгнення. У доларовому еквіваленті це на 28% нижче, ніж до 24 лютого 2022 року. На 200–800 доларів менше, ніж до великої війни, можна виручити за нетель, вибракувані тварини високої вгодованості подешевшали з 74 гривень за кілограм до 55–60, бички — з 85–90 гривень за кілограм до 60-65.
— Молочна галузь — у глибокій кризі, — переконаний Олександр Назарко, директор департаменту управління МТФ у консультаційному центрі «Асоціація виробників молока (АВМ)». — Оплачуємо сировину, щоб виробити свою продукцію, за ринковими цінами, а продаємо молоко за штучно заниженими. Подорожчали пально-мастильні матеріали, кормові компоненти, штучне осіменіння, ветеринарні препарати, електроенергія, ресурси для вирощування кормів, заробітні плати. В Україні відбулася продовольча й фінансова інфляція. Ще й податкова підкидає «дров у вогонь», постійно та безпідставно блокуючи накладні, що обмежує підприємства в доступних ресурсах для операційної діяльності.
Усього 30% господарств, що ведуть молочне скотарство, почуваються на ринку більш-менш впевнено. Складові їх стабільності — хороша команда, налагоджені технології, що дають можливість бути досить ефективними, велике поголів’я корів, якісна кормова база, необхідна для годівлі тварин.
— Ті, хто зумів за сприятливих для розвитку АПК умов забезпечити комфорт тваринам і добрі умови праці персоналу, а також масштабував виробництво, сьогодні «знімають вершки». Пропускаючи все, що виростили в полі, через стадо, вони економлять на логістиці й таким чином здешевлюють корми. На цих фермах багато корів та якісного молока, за яке завжди готові платити дорожче.
У такому господарстві кожна дійна тварина — «на олівці». Адже що довше живе високопродуктивна корова, то більше молока вона дає. Тому кожен зоотехнік зацікавлений зберегти її у стаді щонайменше на 4–5 лактацій, а не пускати під ніж.
Нетелі продавати набагато вигідніше, ніж вибракуваних корів. Навіть тепер, коли собівартість нетелі зросла до 800–1200 доларів, а її продажна ціна зменшилася до 1,5–1,8 тис. доларів, на кожній тварині можна заробити навіть до 100% витраченого на її вирощування. У цій ніші, наголошує експерт ринку, молочний бізнес має шалені резерви заробітку.
Загалом, підсумовує Олександр Назарко в інтерв’ю GrowHow, після війни з відновленням експорту та нормальних ринкових відносин в Україні молочна галузь може бути прибутковою і без державної підтримки, та треба залучати дієві й ефективні інструменти для інвестицій та реформування підприємств, щоб фермери могли зі старої ферми на 300 корів зробити нову на 1200 корів.
Галина ШЕПЕЛЬ
