Вирішила я також трохи розповісти про кота, який жив у моїх батьків. 17 років тому дядько приніс його мені у подарунок. Тітка була проти. Але за кілька днів здалася. Кузя відразу вибрав собі господиню-тітку. І любив тільки її, аж до смерті. До туалету звик швидко. Правда ні-ні та й робив калюжу в передпокої. Кота вирощували в абсолютному коханні і всіляко балували.
Вираз морди в нього якийсь злий. Але незважаючи на це Кузя був просто красень! Коли сидів на вікні, люди зупинялися і дивилися (перший поверх). Зі мною стосунки у кота не склалися: він сприймав мене не інакше як видобуток та іграшку. Полював, нападав, кусав, коротше нічого не ставив. А дядька терпів. І тільки з тіткою був ласкавий: просився на плічка, муркотів, дозволяв розчісувати, і ніколи не кусав. Тітка дуже часто годувала його з рук.
Коли я переїхала, тітка не змогла віддати мені кота. Та я бачила, що кіт любить тільки її, тому не наполягала. Минуло вже трохи більше року, як наш Кузьма помер від старості. Дуже за ним сумую! Хочеться свого котика. А чоловік проти тварин у квартирі. Тому поки що керуюся з підвальними. І не втрачаю надію, що все ж таки з’явиться у нас вдома котик.
Спасибо всем кто дочитал!