Кот Борька, собака Машка и голуби.

На жаль, фотографії Борьки у мене немає. Цей кіт дуже схожий.

Наприкінці 90-х працював я на складах. Склади великі, народу багато працювало. З порту фури йшли нескінченним потоком, без роботи не сиділи. Але річ не в цьому.

Працював у нас мужик Андрюха, надто вже великий любитель тварин. Так з його легкої руки біля складу з’явилася невелика голубниця, на складі жив кіт Борька та дворняга Машка.

Початку весь цей звіринець не сподобався, але Андрюха був настільки, як зараз кажуть комунікабельним і так красиво все розклав керівництву по поличках, що воно, ти начальство ще й гроші на утримання тварин виділяло.

Кіт Борька був представлений як потомствений щурів і знищувач мишей, собака Машка як спадковий охоронець та сторож, а ось як Андрюха представив голубів досі загадка. Напевно як символ миру та процвітання)))

Природно, тварини були улюбленцями всього складу.

Коли Андрюха випускав голубів подивитись вивалювався весь склад, гарне видовище.

Кіт Борька був улюбленцем вся та всіх. Вдень котейка спав на верхніх ярусах або ходив по складу як якийсь бос. Його основна діяльність була вночі. Кота годували на забій, але роботу він свою не забував, пацюків та мишей ніхто не бачив. Диво, а не кіт.

Собака Машка душа компанії, з хвостом, що вічно виляє, і радістю в очах. Ну дуже розумний собака. З Машкою був один випадок, вона в прямому значенні врятувала людину.

Справа була ранньою весною. Як я вже казав, роботи було багато. Працювали до пізно іноді й уночі. Біля складу утворилася величезна калюжа, та така, що колеса величезної фури закривала повністю. Дальнобійники стояли в черзі на вивантаження по кілька днів, та й деякі з них піддавали. І ось на вивантаження під’їжджає чергова машина, рівно встає до пандусу, почали вивантажувати.

Машка крутилася поруч і раптом загавкала і зірвалася з місця у бік кабіни вантажівки. Особливої уваги ніхто не звернув, ну побігла Машка, ну гавкає, вона часто так робить охорона все-таки, зараз палає і прибіжить назад. Але Машка не вгамувалася, гавкала все сильніше і сильніше.

Так що там таке? Біжимо на Машкін гавкіт. Біля кабіни в калюжі лежить водій фури, причому обличчям униз. Поспішно дістаємо мужика, відкачуємо, а він лика не в’яже, ну спав би в кабіні, куди його понесло. Калюжа справді величезна, водили з машин не виходили, а цей у дребадан ось і вискочив із кабіни. Як він під’їжджав до пандуса не зрозуміло, профі блін.

Все закінчилося добре, спасибі Машці вчула лихо розумниця наша. Чоловіка здали його друзям водилам, сушитися та відсипатися. Наступного дня він прийшов із величезним магаричем, для нас і для своєї рятівниці. Водили вранці йому розповіли як було, а він і не пам’ятає нічого. Чоловік добрий, навіть нашу Машку хотів забрати до себе додому, але хто ж йому віддасть те, такий друг самим потрібний.

Ось такі були часи, ось такі у нас жили друзі тварини, ось з такими добрими людьми як Андрюха я був знайомий.