Нам песня жить строить помогает.
Ну чи якось так)
Усі куточки та саморізи були куплені мною. Я не настільки зухвалий щоб повністю користуватися всім робочим добром)
Десь бачив подібні рішення, вирішив втілити в реальність. Сфоткано на нівелір:)
Приступаємо до збирання. Господиня поки що одна, але все ж таки робота перевіряється.
Окошко стало в момент входной дверью.
Був куплений поролон завтовшки 10 мм.1000х2000 мм. Ціна 200 грн. Прибити вирішив удвічі щоб було м’яко і затишно.
Куди без перевірки на м’якість? Ледве вигнав. Значить, сподобалося.
Я согласна и здесь пожить.
Для оббивки було куплено карпет. 55 гривень за квадратний метр. Який теж припав як за тимчасовий притулок)
Так, це че? Я? Я ж красивіша!!!!
Вимальовується така картина.
Та й вирішено було залишити кігтеточку у вигляді полірованого бруса. Котрий чомусь став привертати увагу щоб чувати бороди)))
Ви хто такі! Я вас не кликала! Ідіть…
А вот и вторая подошла. Интерес проявлен на сто процентов.
Виглядало це тепер так. Але їх дві. Потрібно щось ще.
Прикручуємо через кілька днів ще лежанку. Виглядає вже розкішніше.
Линия отреза вот здесь.
Широку на широку! Що ж не зрозуміло!
Блин, мне нравится мой труд.
Плед котрий був на дивані та до якого так любить присмоктуватись Ніка був відданий їм у особисте розпорядження. Багато живуть дівчата. Ну і коли не змогла визначитися де краще, то сіла посередині.
Загалом такий самобуд, впевнено міцний і практично задарма. Їм подобається, я задоволений. Але займати моє місце на дивані ніхто з них не припинив.)
