Щоправда, перші 3 дні він відсипався. Спав глибоким сном, його лапи тремтіли, ніби він кудись біжить.
Через деякий час він звик до нашого графіку сну та роботи. Завжди зустрічає з роботи і вимагає, щоб я з ними трохи підлягав на ліжку (точніше він на мені), одразу після приходу додому. Вранці не будить, а чекає, коли прокинешся. Тільки після цього приходить гладитись
Кіт виявився дуже делікатним, не дряпається, але іноді кусався (чисто для виду – не боляче). Коли береш на руки – лапами чіпає обличчя, може лапу покласти на ніс і тримати доки його носиш на руках. При цьому він дуже веселий – любить грати, як і всі котяки. Але при цьому він має своє котяче почуття гумору. Може раптово настрибнути з-за рогу, відбігти, стати боком, вигнувши спину, і дивитися що ти робитимеш – якщо пройшов мимо – гра закінчена. Якщо почати на нього нападати – він гратиме в наздоганяння)
А ще він страшний жебрак. У нього в мисці завжди є їжа, але він не пропускає жодного прийому їжі господарями.
“Приятного аппетита, жмот”
Зараз це, досить, великий котяра, вагою 6кг. Йому 2 роки і я вважаю, що це найкращий кіт у світі)
Любить він не того, хто годує, як це зазвичай буває (дружина годує частіше), а мене. Як тільки я беру його на руки – він муркоче. Ліг поряд – муркоче. Іноді ходить за мною і репетує, щоб я ліг на ліжко – йому терміново потрібно полежати на мені.
Зараз він дуже гарний, чорний кіт, який має легку косоокість, яка йому не заважає)
П.С. Всем людям хороших котиков, а всем котикам – хороших людей)