Обираючи цуценя породистої собаки, ми спираємося на стандарти породи, де чітко прописані показники зросту та ваги по місяцях. Але що робити, коли мова йде про безпородного малюка? Адже часто так хочеться знати, яким він виросте.
В ідеалі, звісно, варто було б побачити обох батьків. Проте, оскільки поруч із малечею зазвичай залишається лише мати, часто орієнтуються виключно на її габарити. Але це не завжди надійний показник. Гени батька мають таку ж вагому роль (50%), і якщо невелика самка спарувалася з великим псом, цуценята можуть значно перерости матір. До того ж, у собак нерідко трапляється множинне батьківство: в одному виводку від однієї вагітності малюки можуть мати різних татусів. Тому не дивуйтеся, якщо одне цуценя в майбутньому важитиме 10 кг, а його рідний брат — усі 25 кг.
Варто також звернути увагу на розміри самого цуценяти. Якщо (за умови спільного батька) воно вже зараз помітно більше та важче за своїх братів і сестер у посліді, то, найімовірніше, залишиться найбільшим і в дорослому віці.
Ще один критерій — пропорції тіла та швидкість формування. Собаки дрібних порід розвиваються значно швидше, і вже у віці двох-трьох місяців виглядають гармонійно складеними, мов «мініатюрні дорослі». Натомість цуценята великих собак ростуть довго, залишаючись доволі незграбними. Тварини з масивною головою, широкою грудною кліткою та непропорційно великими суглобами зазвичай виростають кремезними. Навпаки, тонколапі цуценята з невеликою головою навряд чи будуть високими. Однак, з «великими лапами» є нюанс: іноді товсті, масивні й дещо викривлені кінцівки можуть свідчити про наявність генів коротколапих порід (наприклад, такси чи коргі). Такий собака матиме широкі груди й чималу вагу, але залишиться низького зросту.
Звісно, всі ці розрахунки — лише приблизні. Щодо дворняг нічого не можна сказати напевно, адже їхні гени зберігають величезне розмаїття варіацій. Утім, вага більшості вуличних песиків перебуває у середньому діапазоні — від 12 до 25 кг. Це науково підтверджений факт, який пояснюється еволюцією: хаотично розмножуючись на вулицях поколіннями, собаки повертаються до фенотипу так званої «собаки-парії». Для виживання такий розмір найвигідніший — тварині не потрібно надто багато їжі, як гігантам, але вона достатньо сильна, щоб постояти за себе. Тому безпородне цуценя в будь-якому разі навряд чи виросте до велетенських розмірів.
Хоча нам особисто в магазин якось підкинули цуценя-метиса дворняжки та алабая. У дитинстві це був маленький пухкий колобок, але в людини, яка забрала його собі, він вимахав аж до 40 кілограмів.