Вчені з Мюнхенського технічного університету зробили кумедне відкриття: коли голубам бракує їжі, самці раптом згадують про батьківські обов’язки.
У ситі часи самка висиджує яйця 81% часу, а самець — лише 17%. Але варто місту запровадити заборону на годування (стандартний метод чиновників для скорочення популяції птахів), як самка починає втрачати сили. Саме тоді самець бере додаткові зміни, збільшуючи свою частку до 22%, аби дати партнерці час знайти їжу. Гніздо при цьому не холоне ані на хвилину.
Дослідники встановили автоматичні датчики ваги під 75 гнізд у трьох містах. Вони порівнювали птахів, які мешкали у повних ситних голуб’ятнях, з тими, хто виживав самотужки на карнизах.
Штучний голод б’є виключно по самках. Ситі голубки важать на 35 грамів (це близько 10% маси) більше за тих, хто сидить на жорсткій дієті. А от вага самців не змінюється. Вони проводять настільки мало часу в гнізді, що встигають знайти крихти за будь-яких обставин.
Який з цього практичний висновок? Заборони на годування не вирішують проблему. Голуби все одно висидять потомство, просто батьки будуть більше метушитися. Зрештою на світ з’являються нові пташенята, які згодом масово гинутимуть від голоду.
Екологи констатують: якщо місто справді хоче контролювати чисельність пернатих, потрібно міняти справжні яйця в гніздах на муляжі. Це працює. А морити птахів голодом через заборони — безглузда бюрократія, яка лише змушує їх ефективніше кооперуватися.