Правильна експлуатація, збалансоване годування відповідно до фізіологічного стану та комфортні умови утримання кнура значно подовжують термін його господарського використання. Досвідчені свинарі знають, що недотримання цих чинників суттєво скорочує період його відтворювальної здатності. Середнім терміном племінного використання кнура-виробника вважається 7–8 років за помірної експлуатації, тоді як у незадовільних умовах він вдвічі менший. Проте, трапляються випадки, коли 14–15-річні кнури дають якісне потомство.
Перше спарювання кнурів з матками відбувається у 10–11 місяців, коли їхня жива маса досягає 150–160 кг у племінних господарствах і 135 кг — у товарних. Занадто раннє спаровування виснажує молодих тварин, гальмує їхній ріст і розвиток, роблячи їх непридатними для племінної служби. Тому з 4–6-місячного віку, коли настає статева зрілість, свинок слід утримувати окремо від кнурців.
Молодому кнуру (до двох років) призначають 10–12 маток на парувальний сезон. У дворічному віці навантаження збільшується до 20–25 свиноматок. Кнурам-плідникам старшого віку дають повне навантаження — 30–40 маток, від яких можна отримати 60–80 приплодів на рік.
Вирішальну роль у відтворенні стада кожного господарства, незалежно від його призначення, відіграють свиноматки.
Від рівня продуктивності та інтенсивності використання свиноматок залежить головним чином кількість одержаних нащадків та їх собівартість. Тому потрібно отримувати не менше як 2,0–2,2 опороси і 20–22 поросяти на рік від основних свиноматок, а також 8–9 поросят — від перевірюваних. Це дозволить щорічно отримувати понад 2 тонни свинини від основних маток.
У свинарстві застосовують природне та штучне запліднення. Маток можна спаровувати в період охоти, яка проявляється під час підсисного періоду, починаючи з 30-го дня, або в перші дні після відлучення поросят.
Свиноматки приходять в охоту кожні 18–21 день, в середньому через 20 днів, за умови правильного годування та утримання. Охота триває від 24 до 48 годин. Протягом цього періоду свиноматок необхідно спарувати. Ознаками охоти є погіршення апетиту, відмова від корму, неспокій, набряклість зовнішніх статевих органів. Запліднювати матку слід після появи рефлексу нерухомості (коли тварина завмирає під натисканням руки на поперек). Свиноматок покривають двічі: одразу після виявлення охоти та через 10–15 годин.
Якщо матка через 20–22 дні після покриття не приходить в охоту, її вважають поросною. У неспарованих маток охота повторюється через 3–4 тижні.
Взимку охота у свиноматок малопомітна. Щоб її виявити, найкраще двічі на день (вранці та ввечері) проганяти кнура-пробника через прохід свинарника. Виявлених в охоті маток спаровують із закріпленими за ними кнурами. Спаровування проводять у спеціальному станку, куди спочатку впускають матку, а потім кнура. Якщо кнур важкий, спаровування здійснюють у парувальному станку. Під час парування необхідно дотримуватися тиші та не допускати присутності сторонніх.
Для економічно вигідного відтворення свинопоголів’я важливе значення має розподілення опоросів за сезонами року.
Господарствам з невеликим поголів’ям (до 300 основних маток) вигідніше застосовувати двотурову систему опоросів: в осінньо-зимовий та зимово-весняний періоди.
Свинарським підприємствам із замкненим циклом виробництва (відтворення, вирощування, відгодівля) доцільно мати таку орієнтовну структуру стада: кнури — 0,3–0,4%, свиноматки — 8,5%, поросята до 2 місяців — 22,7%, поросята групи 2–4 місяці — 19,7%, ремонтний молодняк — 2,2% і тварини на відгодівлі — 46,9%. Якщо застосовується штучне запліднення маток, то група кнурів-плідників (окрім кнурів-пробників) відсутня.
На додаток до загальної структури поголів’я свиней, враховуючи щорічну заміну 25–40% тварин основного стада, у господарствах доцільно мати основних кнурів і свиноматок віком до 2 років — 35–40%, від 2 до 3 років — 40–45% і до 4-х років — 15%. Тварин зі стабільно високою продуктивністю можна використовувати довше.
Аналіз продуктивності свиноматок за порядковим номером опоросу свідчить, що до 3–4 опоросу вона підвищується, а потім починає знижуватись. Тому для великих спеціалізованих господарств (комплексів) свиноматок після п’ятого опоросу утримувати невигідно. Кнурів краще використовувати в парувальній кампанії до 36–48 місяців.
Важливим елементом у процесі відновлення стад свиней є підготовка виробничого складу тварин до парування.
Кнури-плідники та свиноматки за цілорічної ритмічної системи утримання повинні мати заводські кондиції вгодованості. При сезонних опоросах підготовку кнурів до парування починають за 1–1,5 місяця, щоб довести їх вгодованість до заводської кондиції згідно зі стандартом породи. Вгодованість маток до заводської кондиції бажано підтримувати стабільно на одному рівні шляхом відрегульованої годівлі, залежно від фізіологічного стану та умов утримання. Також звертають увагу на стан статевих апаратів самців і самок, прояв статевих рефлексів і якість сперми плідників.
Позитивним чинником як для кнурів, так і для свиноматок є щоденний моціон на вигульних майданчиках або прифермській території, залежно від технології утримання. Влітку бажано мати літні табори та пасовища.
Перебування тварин на прогулянках сприяє поліпшенню обмінних процесів в організмі, прояву повноцінної охоти та підвищенню продуктивності.
Штучне запліднення свиней
Одним з основних способів розведення свиней є штучне запліднення маток. Цей метод набуває широкого поширення у фермерських, індивідуальних та кооперативних господарствах.
Цей метод дає можливість зменшити кількість кнурів майже у 8–10 разів, а отже, скоротити потребу в приміщеннях, кормах і знизити трудові затрати. Від кожного дорослого кнура за повноцінної годівлі протягом року можна отримати до 90 еякулятів і запліднити від 600 до 2000 маток. В одному еякуляті міститься в середньому 30 млрд сперміїв, а одна спермодоза — приблизно 3 млрд. Таким чином, одноразово можна отримати 10 спермодоз, а за рік — 900.
Щоб задовольнити потреби господарства в кнурах і спермодозах, потрібно щоденно і щорічно визначати кількість свиноматок, враховуючи, що матка в одну охоту запліднюється двічі. Подробиці щодо проведення правильного штучного запліднення викладено в спеціальній інструкції.
Лілія ГЕРАНІНА,
старша наукова співробітниця лабораторії землеробства ІСГС НААН
Олег ГАЙДЕНКО,
канд. тех. наук, учений секретар, завідувач науково-технологічного відділу маркетингу та наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН, старш. наук. співроб., дорадник з питань механізації сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
