Медуза Turritopsis dohrnii розміром з мізинець живе безкінечно. При отриманні серйозних травм прозоре тільце із червоним шлунком перетворюється на краплю, з якої виростають маленькі поліпи. А потім у вільне плавання відгалужуються клони медузи. Так само вона чинить і коли починає відчувати наближення старості. Завдяки цій здатності медуза практично безсмертна.
Трансдиференціація Turritopsis dohrnii – рідкісний біологічний механізм. У людському тілі клітини одного типу, наприклад м’язові, не можуть перетворитися на інші, скажімо, нервову тканину. У людському організмі така здатність є лише у стовбурових клітин. Медуза трансформує свої клітини як завгодно: м’язові можуть стати яйцеклітиною або сперматозоїдом, а нервові перетворюються на м’язові. Аналогів цьому механізму у тваринному світі немає. Це ніби курки в критичній ситуації перетворювалися на яйце, а метелики — на гусениць.
Медуза Turritopsis dohrnii – предмет величезного інтересу для вчених, які досліджують стовбурові клітини. У людини лише стовбурові клітини можуть перероджуватися в клітини та тканини будь-якого типу, тому вони незамінні. Якщо вченим вдасться розгадати клітинний секрет медузи, то людство позбавиться безлічі хвороб і переможе навіть старіння. І останні генетичні експерименти з мишами це підтверджують.
Безсмертні Turritopsis dohrnii воліють не лежати на дні, а подорожувати. Нерідко ці істоти причіплюються до вантажних кораблів і долають величезні відстані. Вчені називають медузу «чудовим автостопником». Вона чудово витримує подорожі та пристосовується до навколишнього середовища. Ну а якщо середовище їй не підходить, то ви знаєте – воно перетворюється на краплю і починає свій життєвий цикл спочатку.
Через любов до подорожей Turritopsis dohrnii зайняли пристойну частину океану. Спочатку вони мешкали в Тихому океані, але завдяки міграції на вантажних суднах та скиданню баластної води сьогодні медузи зустрічаються у водах усіх океанів. Вторгнення залишилося непоміченим, бо медузи крихітні. Незважаючи на те, що генетично всі види Turritopsis dohrnii ідентичні, вони по-різному пристосувалися до довкілля. Наприклад, у тропічних водах живуть медузи з вісьмома щупальцями, а істоти з помірних широт відростили собі 24 хвоста.
Медуз відкрили випадково наприкінці ХХ століття. Два студенти-біологи принесли до лабораторії професора Фернандо Боейро гідрозоан — маленьких хижих безхребетних. Ці істоти проходять у своєму розвитку два цикли: поліпи та дорослі медузи. Дослідники виростили їх у лабораторії, провели експерименти та прибрали подалі. Коли наступного разу один із вчених глянув у банку, він був шокований: на дні знову росли поліпи. Дослідники виступили із терміновою доповіддю на другому семінарі Гідрозоанського товариства. Вчені новину сприйняли холодно і зійшлися на думці, що така регенерація неможлива, а дослідники просто помилились у розрахунках.