Йосип Бродський одного разу сказав: “Світ, ймовірно, врятувати вже не вдасться, але окрему людину завжди можна”, – а ми, перефразовуючи класика, скажемо, що і врятувати всіх бездомних тварин поки не є можливим, а ось допомогти окремо взятій кішці реально для кожного з нас.
Кішечку на ім’я Кора виявила волонтер Лілія неподалік свого будинку в Московській області. Кішка лежала на газоні і не могла стати на всі лапки, вона безпорадно повзала, перебираючи передніми, а задні волочилися по траві. Дивитися на це байдуже не змогла б жодна людина… Виявилося, що рано вранці того ж дня якийсь нелюд стріляв у цьому дворі по кішках із травмату, а за кілька днів до цього в сусідньому дворі кішок отруїли. Діяти треба було швидко, і Лілія зателефонувала до притулку. Відразу було вирішено відправити кішку на таксі до одного з найкращих московських ветеринарних центрів, і якнайшвидше.
Вже через три години, оглянувши кішку, зробивши рентген та УЗД, лікарі винесли вердикт: кішка вагітна на останньому терміні, у неї величезна гематома на животі та травма кульшового суглоба. Її, ласкаву вагітну дитину, якийсь виродок штовхнув ногою прямо по животу і, швидше за все, неодноразово! Один з трьох кошенят, що ще не народилися, як показало УЗД, помер прямо у неї в животі від отриманих ударів, а інший отримав травму і мав дуже мало шансів на виживання. Немає слів, щоб описати, який біль, який шок і який страх зазнала Кора за себе і за ще не народжених малюків, адже вона не могла навіть втекти в той момент від свого мучителя.
Перед лікарями та волонтерами став найскладніший вибір: з одного боку, у кішки всередині було мертве кошеня і, за всіма правилами, щоб уникнути перитоніту її потрібно було терміново стерилізувати, але з іншого боку – аналіз крові показав у неї низький рівень тромбоцитів, що означало можливий летальний кінець від кровотечі прямо на операційному. У результаті після довгих обговорень і консультацій було прийнято парадоксальне, але єдине правильне для збереження життя і здоров’я кішки рішення – дати їй народити природним шляхом.
Кора провела кілька днів у стаціонарі ветеринарного центру, її стан завдяки зусиллям лікарів значно покращав. Щодня приїжджаючи відвідувати її до клініки, волонтери були вражені, наскільки сильні у ній любов до людей та бажання жити, незважаючи на жахливий досвід спілкування з представниками нашого виду. На оглядах кішечка ласкаво терлася об руки лікарів, а всі процедури переносила терпляче, спокійно і навіть іноді мелодійно муркотіла прямо на процедурному столі. Коли ж стан Кори значно покращився і вона стала вже сама вставати на лапки, кішка була благополучно виписана з клініки та привезена до притулку.
Вже за два тижні у Кори почалися пологи, їх прийняли співробітники притулку. Як і очікувалося, один з кошенят народився мертвим, інший був сильно травмований і помер практично відразу після пологів, але третє маля, незважаючи ні на що, народилося здоровим і великим на радість усім. Пологи для самої кішки пройшли добре, гематома на той момент вже остаточно розсмокталася, і ускладнень не виникло.
Після пологів Кора стала більш відстороненою, мабуть, те, що трапилося з нею, не давало про себе забути, а материнство зробило її обережною. Вона хвилювалася за свого єдиного малюка, що вижив. Сина Кори ми назвали Чудом через його чудовий порятунок. На радість усім співробітникам притулку малюк зростав і міцнів не щодня, а щогодини, він був на диво здоровою і активною дитиною. Кора благополучно вигодувала кошеня, і в середині жовтня 2015 року, коли йому було трохи більше двох місяців, за ним прийшла його майбутня господиня Ірина. Через тиждень, коли Чудо ще трохи підріс і йому зробили всі необхідні щеплення, кошеня відправили в новий будинок.
І самій красуні Корі довелося чекати на свою нову родину недовго, вже за тиждень нам написала її майбутня господиня Світлана, яка стежила за історією Кори з самого початку. Світлана розуміла, що після пережитого Кора може неоднозначно реагувати на людей та на своїх родичів – це викликало деякі побоювання, бо в майбутньої господині Кори вдома вже мешкала кішка Буся.
На щастя, побоювання не підтвердились. Звичайно, спочатку Кора поводилася обережно і вдумливо, але дуже скоро звикла до нової обстановки і із задоволенням познайомилася з новою подругою.
Тепер Світлана, Кора та Буся живуть у щасті та гармонії – що видно і за фотографіями, які вони регулярно нам відправляють. Кора почувається чудово, а лікарі кажуть, що з її нинішнім здоров’ям можна хоч летіти до космосу. Правда, в космос Кора не збирається – їй набагато комфортніше вдома, з мамою та найкращою подругою.
Хтось скаже, що це просто історія дворової кішки та її кошеня, нічого особливого, крапля у морі добрих справ. Так, весь світ змінити неможливо – чи дуже складно. Зате ми змінили світ однієї окремої душі, навіть двох душ. Хіба це мало?
