Нік Ханнес (Nick Hannes) – бельгійський фотограф, переможець фотоконкурсу Magnum Awards 2017 у категорії «Документальний цикл» – зняв серію фотографій про життя багатіїв Дубая. Цю серію він назвав «Хліб та видовища».
«Дубай чудовий і суперечливий. Одні його люблять, інші критикують. Мені не хочеться нав'язувати свою думку тим, хто побачить мої фотографії. Нехай кожен зробить власні висновки відповідно до свого досвіду та уявлень про життя», — розповідає Нік Ханнес.
“Швидке перетворення Дубая з курного рибальського міста 60-х років в ультрасучасний мегаполіс зачаровує і шанувальників, і критиків”, – пише Ханнес в описі проекту. Багато його фотографій змушують замислитись і поглянути на них під іншим кутом.
«90 відсотків населення Дубая – експати, – розповів Ханнес. — У цій неоднорідній групі я вирішив зосередитись насамперед на багатому сегменті суспільства. Я вирушив туди, де представники цієї групи звикли проводити час: у нічні клуби, пляжі, тематичні парки, готелі, торгові центри». Завдяки штучним островам і будинкам, що копіюють світові пам'ятки, весь Дубай можна розглядати як своєрідний тематичний парк для багатих, але Ханнес спробував заглянути глибше.
Як каже фотограф, джерелом для натхнення стала книга «Капсульна цивілізація» (The Capsular Civilisation) бельгійського філософа Лівена де Котера. Де Котер «описує до крайності розколоте суспільство: перший світ – це архіпелаг захищених островів, або “капсул”, де життя приємне, а другий – це все інше, безодня хаосу і злиднів».
У цьому фотограф бачить паралелі зі своїм проектом. «Процес урбанізації в Дубаї разюче нагадує феномен “капсулізації”. У місцевому масштабі відбувається сегрегація між експатами та трудящими-мігрантами. На глобальному рівні Емірати можна як одну велику “капсулу”, безпечну гавань на нестабільному Близькому Сході».
Ханнес наголошує, що своїми знімками він не підтримує жодної певної позиції. «Я не маю монополії на правду, і я не даю відповіді на запитання. Швидше, я їх ставлю — про нерівність, про життєздатність суспільства, про «економізацію» суспільного життя, про справжність, жадібність. Я сподіваюся, що це підштовхне когось до самоаналізу».
Источник: zefirka.net
