Ворони люблять кусати звірів та птахів за хвости. При цьому вони майстерно ухиляються і відлітають, якщо укушена тварина намагається їм помститися.
Те, що ворони вміють спритно тікати – це добре. Але де взагалі виникла така дивна модель поведінки? Адже з еволюційної точки зору ворона все одно підвищує ризики власної загибелі.
Загалом для ворон це може бути звичайною розвагою. Так, так, тварини теж люблять розважатися марно. Як, наприклад, коти, які гризуть кавуни та огірки, хоча в них немає жодних корисних речовин для них. Просто котам подобається, як вони хрумтять. Так і ворони хочуть розважитися. Їм подобається провокувати інших тварин.
Але розвага розвагою, а ворона таки дуже розумний птах, щоб робити щось просто так без практичної вигоди.
Так закріпилася ця звичка, бо це… вигідно воронам! Вони часто діють спільно, у зграї та обмінюються інформацією один з одним. І таким чином вони відволікають іншу тварину від видобутку. Поки воно обертається, щоб дати решти – інша ворона вистачає їжу та відлітає. А розлючена тварина залишається і з укушеним хвостом і без видобутку.
Ворони можуть підлетіти зграєю і дражнити тварину з усіх боків, доки вона не упустить видобуток. Тому така поведінка і закріпилася у ворон, як додаткове джерело харчування.
Ворони — дуже розумні птахи. Наприклад, в одному з експериментів вчені давали ворону пити зі глека з довгим шийкою. Настільки довгим, що до води не дістати. І ворона почала кидати у глечик предмети, щоб рівень води піднявся.
Ворони вміють спілкуватися один з одним, поділяючись важливою інформацією. Вони навіть здатні швидко розповісти про «погану» людину. Якщо хтось образить ворону, вона відразу поділиться цією інформацією з іншими птахами. І коли ця людина потрапляє до зони видимості цієї зграї ворон — вони починають бурхливо та негативно реагувати.