У жовтні позаминулого року Симона Серфонтейн із ПАР знайшла на околиці лісу новонароджене білченя. Крихітці було днів 5-6 від народження, вона постійно плакала і чіплялася за мізинець дівчини, більше за себе розміром. Але слідів гнізда чи матері-білки Симона так і не знайшла, а тому звалила на себе турботу про Дігентджі, як вона прозвала знайденого.
Ні-ні, все починалося зовсім не так. Дигентджі була крихітною, сліпою і холодною, але досить гучною істотою. Доводилося ставити будильник, щоб перший тиждень годувати її з піпетки щогодини, і ще майже цілий місяць білочка прожила у Симони за пазухою, ближче до теплого тіла.
Від коробки з рваним папером і ганчірочками Дігентджі відразу відмовилася і лише милостиво погоджувалась посидіти в переносній клітці, та й то лише на час подорожей.
А під час прогулянки вважала за краще сидіти на плечі у господині, але Симона швидко вирішила, що такою вона для Дігентджі не стане. Ні, білка — дикий звір, так і нехай живе в лісі. Подорослішавши, Дігентджі почала тікати на весь день, але ночувати воліла вдома, в ліжку дівчини.
А за кілька місяців сталося щось дивне — Дігентджі прийшла в будинок і стала будувати гніздо. Отут і стали в нагоді і коробка, і ганчірочки з уривками туалетного паперу. Зрозумівши, що вихованка чекає на потомство, Симона не стала їй заважати і тільки акуратно спостерігала за білочкою.
Вагітність протікала складно — давалася взнаки непросте дитинство Дигентджі та притуплені рефлекси. Білченя з’явилося на світ уже мертвонародженим і Симона нічого не могла з цим вдіяти. Однак минуло час і Дігентджі знову округлилася, а в її пузику виразно проглядалися ворушіння дитинчати.
І цього разу не обійшлося без проблем — білченя народилося нормальним, але з невідомої причини у Дігентджі пропало молоко. Симона зрозуміла, що це знак, і вже звичним жестом взялася за піпетку. Виростила «дочку», впораюсь і з «онуком»!
Так як Дігентджі все ж таки виконувала частину материнських завдань, обігрівала і вилизувала малюка, то цього разу у Симони все йшло набагато краще. І навіть знайшовся час для повноцінних фотосесій із крихітним вихованцем. Наскільки вона маленька, ця Місті!
Місті підросла і перейняла звички Дігентджі, вони обидві люблять посперечатися за право сидіти у Симони на плечі та випрошувати смачне. Відмінні пухнасті вихованці! Але дівчина тепер готується, що їй ще неодноразово доведеться стати «хрещеною мамою» цим милим білкам. Доля, не інакше.
