Артилерію недаремно називають «богом війни». Град снарядів несподівано завдає найпотужнішого удару, якого не досягти жодними іншими способами. Літак із бомбами видно здалеку. Сапер із ящиком вибухівки може бути зупинений банальним піхотним патрулем. А ось постріл з гармати швидкий, могутній і практично невідворотний.
Зрозуміло, інженери завжди намагатимуться зробити снаряди якомога потужнішими, а гармати — далекобійними. «У лоб» ці завдання вирішуються простим збільшенням розмірів. Довший стовбур дозволяє досягти великої дальності пострілу. Снаряд більшого діаметра (калібру) може містити більше вибухівки.
Незважаючи на розвиток ракетної техніки, на озброєнні й досі стоять артсистеми калібром до 420 мм. Але найбільші гармати завжди були «штучним продуктом» і мали власні імена.
Представляємо вам 10 найбільших гармат у світі – жахливі гіганти військової техніки.
Гаубиця Шнайдера зразка 1916 р. (520 мм)
Пересувна артилерійська система на залізничному ході «Obusier Mle 1916» калібром 520 мм (відоміша як «гаубиця Шнайдера») була розроблена і побудована у Франції в розпал Першої світової війни. Снаряди масою близько півтори тонни мали вирушати на дальність до 15 км.
Незважаючи на те, що було збудовано два екземпляри зброї, у бойових діях брати їм участь майже не довелося. Стовбур першої гармати розірвався ще на випробуваннях, а 1941 р. при спробі обстрілу Ленінграда гітлерівськими військами друга зброя також зруйнувалася.
Карл (600 мм)
Наприкінці 30-х років XX століття Німеччина активно готувалася до нової війни. Імовірні противники, чудово бачачи до чого йде справа, перейнялися будівництвом титанічних земляних і бетонних укріплень уздовж своїх кордонів.
Для злому укріпрайонів німецький інженерний талант створив самохідні артилерійські установки із цілком відповідними характеру укріплень середньовічними параметрами снарядів.
Зокрема, самохідні мортири “Карл” калібрами 540 мм та 600 мм стріляли на дальність близько 4 км снарядами масою по 2 тонни. Загалом було збудовано сім установок на гусеничному шасі. Усі вони отримали власні імена — імена давніх норманських божеств.
Базиліка (600 мм)
У середині XV турки, беручи в облогу Константинополь, зіткнулися з проблемою. Стіни стародавньої фортеці були зовсім неприступні для піхоти. Примітивна артилерія залишала на камені незначні вибоїни, а підвести під стіни міну не дозволяв щільний вогонь захисників міста.
Надихнувшись необхідністю, угорський інженер Урбан лише за кілька місяців сконструював та відлив у бронзі облогову зброю масою 30 тонн. Гармата, названа “Базилікою”, мала калібр близько 550-600 мм і стріляла кам'яними ядрами масою 500-600 кг на дальність до 2 км.
Гармата показала свою ефективність, кількома влучними пострілами проломивши вікову стіну. На жаль, зразок інженерного генія за подальшої стрілянини зруйнувався. Втім, у музеї форту Нельсон (Англія) стоїть «молодша сестра» Базиліка, подарована турками королеві Вікторії.
Шалена Грета (660 мм)
Вже в період заходу сонця Римської імперії, чи то в кінці XIV, чи то в середині XV століття в Бельгії була побудована одна з чудових гармат. Dulle Griet калібром 660 мм має масу 16 тонн і цілком гідний гарматний стовбур довжиною близько 5 м.
Так, саме «має» — гармата досить багато повоювала, але незважаючи на всі чудасії долі, дожила до наших днів. Сьогодні це найбільша з кованих дульнозарядних знарядь, що збереглися в музеях.
Лінива Метта (735 мм)
На початку XV століття німецький майстер Хеннінг Буссеншутте сконструював бомбарду масою близько 9 тонн. Знаряддя, що отримало прізвисько «Лєнива Метта» (Faule Mette), калібром близько 750 мм на випробуваннях відправило трьохсоткілограмовий кам'яний снаряд на дальність 2,5 км. Результат дуже гідний тих часів!
Гармата в різний час стріляла, за історичними джерелами, більше 10 разів і одним видом наводила священне трепет на противників. На жаль, наприкінці XVII ст. історичну реліквію пустили на переплавку. Історія зажадала гармат — нехай меншим калібром, зате числом більше.
Дора (800 мм)
Підготовка до Другої світової війни поставила німецьким зброярам завдання не лише руйнувати мегалітичні укріпрайони (з чим справлялася мортира «Карл»). Потрібно було стріляти дуже далеко і досить точно. Так було створено гігант на ім'я «Дора» калібром 800 мм.
Гармата на нерозбірному лафеті мала повну масу 1350 тонн та могла відправляти семитонні снаряди майже на 40 км. Такому колоссу для пересування була потрібна не просто залізниця – під нього особливо готували двоколійні ділянки з 4 рейками, точно покладеними на зміцнений баласт.
Дві гармати були не лише збудовані, а й навіть встигли повоювати. Втім, поява ракет із значно більшою дальністю стрілянини та мобільністю бойового розрахунку відправила «динозаврів від артилерії» до музею історичних див.
Штайрська бомбарда (820 мм)
Наприкінці XIV століття в Австрії, у місті Штайр, в єдиному екземплярі було побудовано «Штайрську бомбарду» («Pumhart von Steyr») калібром близько 820 мм. Теоретично, ця зброя могла надсилати кам'яні ядра на дистанцію близько кілометра. Однак, немає жодних історичних фактів щодо його реального застосування.
Цей зразок середньовічної інженерної думки примітний тим, що це одна з перших — і одночасно найбільших гармат зі стовбуром композитної конструкції. Тіло стовбура складено із поздовжніх залізних брусів. Зовні залізний «тунель» скріплюється кількома шарами поперечних кованих сталевих обручів.
Цар-гармата (890 мм)
Бронзовий колос масою близько сорока тонн замислювався як символічний військовий образ. Гармата повинна була вселяти трепет гостям Держави Московської і служити трибуною для звернень царя, надаючи його слову особливого значення.
Незважаючи на це, відлита наприкінці XVI зброя була і досі залишається цілком боєздатною. Щоправда, з гіганта калібром 890 мм так жодного разу і не вистрілили, але у 1591 році в побоювання набігу кримського хана Гази-Герая Цар-гармату навіть викотили на бойову позицію та повноцінно зарядили.
Мортира Маллета (914 мм)
У ХІХ століття Англія, осаджуючи зі своїми союзниками Крим, зіткнулася з необхідністю мати важкі облогові знаряддя. Проблемою була доставка гармат до бою. Справді, велика гармата представлялася масою понад сорок тонн. Роберт Маллет запропонував зробити конструкцію розбірною. Причому розбирався не тільки лафет, а й сам ствол.
Незважаючи на бюрократичні перепони, Маллетту вдалося досягти фінансування свого проекту. Пара мортир Маллета калібром 914 мм була навіть збудована. На жаль, випробування, що тривали, показали ненадійність конструкції — а там і Кримська війна скінчилася.
Крихітка Давид (914 мм)
До кінця Другої світової війни американці також перейнялися будівництвом гармат «більше і страшніше». Мортира «Крихітка Давид» (Little David) мала такий самий калібр, як і мортира Маллетта (914 мм). Снаряд теж був цілком архаїчної конструкції і так само важив близько півтори тонни.
Випробування показали архаїчність як концепції, а й результатів стрілянини. Хоча бомба летіла майже на 9 км, точність була зовсім незадовільною. Успішне випробування атомної бомби поставило хрест на ідеях налякати противника «тонної вибухівки звідкись з неба».
Джерело: https://top10a.ru/samye-bolshie-pushki.html
Источник: zefirka.net
