Знімки Мішель Сонс (Michele Sons) виділяються на тлі схожих робіт – для неї присутність людини в кадрі важливо. Тому найчастіше пейзажі Мішель — це автопортрети.
Фотограф подорожувала з дитинства — з частими роз'їздами була пов'язана робота її батька. Вже в дитячі роки вона взяла до рук фотоапарат і почала міркувати про сутність творчості.
– Я обожнюю дикі місця і намагаюся проводити в них стільки часу, скільки можу. Піші прогулянки та походи, свіже повітря – це дуже важливо для мене. Я божеволію, якщо не можу подорожувати регулярно. Ще я люблю читати і намагаюся викроїти більше часу для цього, оскільки читання збагачує мою уяву, — каже Мішель.
На момент створення першого «жіночого пейзажу» фотограф прагнула знайти спосіб поєднати «дві свої кохання» — портрет і пейзаж. На її думку, саме присутність жіночої фігури на знімку надає пейзажу масштабності та залишає глядачеві можливість домислити. Дуже часто сама Мішель стає героїнею своїх фотоісторій.
«Ідеальну фотографію можна отримати лише методом нескінченних спроб та помилок. Зазвичай, я роблю багато знімків, щоб отримати те, що хочу. Я ставлю камеру на штатив і вибираю налаштування, а потім змінюю позу та положення у кадрі. Я роблю дуже багато дій, щоб зрозуміти, що працює, а що ні. Поза – це найскладніша річ. Найчастіше кожна фотографія є результатом тривалої роботи», — розповідає Мішель.
Улюблене місце фотографа – дюни.
“Я обожнюю м'які, плавні форми і колірну палітру пустелі”, – розповідає вона. — «Я почуваюся там дуже комфортно, як удома».
Источник: zefirka.net
