Полювання на відьом – одна з найяскравіших подій Середньовічної Європи, яка відклала відбиток на всю світову історію. За 200 років переслідування чаклунства кати стратили від 50 до 100 тисяч людей. 80% засуджених стали саме жінки.
Чому Церква вважала жінок найбільш схильними до гріха? Що могло послужити підставами для звинувачення в чаклунстві і хто був на 100% захищений від чарів?
Полювання на відьом
Ініціатором переслідування жінок став німецький чернець Генріх Крамер. Він кілька років прослужив теологом домініканського ордену в Німеччині та переконав Папу Римського Інокентія VIII у повному моральному розкладі цієї держави та масовій зацікавленості населення у чаклунстві.
У 1484 після недовгих переконань, Інокентій VIII наділив домініканців повноваженнями шукати, судити і стратити всіх причетних до надприродних сил. Генріх випустив трактат з демонології «Молот відьом». Він став головною методичкою ордена, яка розкривала методи пошуку, дізнання та суду над відьмами.
Трактат вирізнявся женоненависницькою ідеологією. Зокрема, прищеплювалася ідея духовної та тілесної неповноцінності жінок, які є головними джерелами зла. У свою чергу, чоловіки виступають нещасними жертвами жіночої підступності та магії.
Найчастіше під слідство потрапляли молоді вродливі дівчата та жінки з вольовим характером. Обидва типи людей виділялися з суспільства, були предметом пильної уваги та заздрощів.
Чому Церква вважала жінок гріховними?
Згідно з міркуваннями середньовічних богословів, жінки більш ніж чоловіки підвладні трьом порокам: невірі в Бога, потягу до розкоші та похоті.
При цьому потяг до статевого потягу властивий навіть благочестивим черницям, оскільки жінкам через фізіологічні особливості потрібно більше часу для задоволення. А за християнськими завітами будь-яка близькість має бути лише для продовження роду і проходити якнайшвидше. Отже, жінки вважалися гріховними автоматично.
Враховуючи, що католицька церква прищеплювала суспільству ідею гріховності плоті, теологи вважали будь-яку жінку у світі потенційною відьмою.
Краса в цьому випадку визнавалася чаклунською зброєю. Згідно з «Молотом відьом», якщо одружений чоловік захопився сторонньою жінкою і молитви не допомагали йому позбутися гріха, то він напевно зачарований відьмою.
Суд над відьмами
Переважна кількість жертв полювання вирушала до суду з доносів. Обмовляти населення бігло наввипередки. Під арешт потрапляли всі: лікарі, самотні жінки, косоокі, політично неблагонадійні та інші люди.
Якщо на людину доносило більше трьох свідків, то вина вважалася доведеною. Звинуватити в чаклунстві не можна було лише суддів, священнослужителів та святих.
На жаль, найчастіше потрапляли під суд красиві та благочестиві дівчата. Вважалося, що безневинне обличчя є лише маскою, під якою ховається Диявол. Чи варто говорити, що люди, котрі опинилися під підозрою інквізитора, не мали шансів на порятунок.
Источник: zefirka.net
