Apollo 3500 GT — один із найрідкісніших і найцікавіших проектів, що показав, що американці здатні проектувати реальних конкурентів таким європейським грандам, як Aston Martin, Jaguar і Ferrari.
На початку 60-х європейцям не було рівних у справі створення спортивних автомобілів класу GT. Американці будували масу гідних автомобілів, але громадська думка була однозначною: хочеш хороший GT — бери щось із Великобританії, Італії чи Німеччини! Американець Мілт Браун мріяв змінити ситуацію та запустити у виробництво «вітчизняний» автомобіль світового класу. І йому це вдалося, хоч і в мінімальній кількості.
Однак без допомоги Європи не обійшлося. Молодий інженер Мілт Браун працював в Англії, а партера для свого автомобільного підприємства випадково зустрів на Гран-прі Монако 1961 – це був Френк Рейснер, канадець, який заснував в італійському Турині компанію Carrozzeria Intermeccanica. Рейснер запропонував набагато вигідніші умови виготовлення кузова на своєму виробничому майданчику, ніж Zagato, Pininfarina, Bertone або Ghia. Браун зі свого боку спроектував шасі і домовився з General Motors про постачання двигунів та деталей ходової, щоб знизити витрати на виробництво та забезпечити прийнятні експлуатаційні витрати. У 1962 році було засновано компанію International Motor Cars.
Вибір силового агрегату зупинився на новому алюмінієвому V8 Buick об'ємом 215 кубічних дюймів (на нашу це 3,5 літра) потужністю 200 к.с., що відрізнявся невеликими розмірами, звичайно, за американськими мірками, і відмінним співвідношенням потужності до маси. Двигун не перевантажував передню вісь, забезпечуючи відмінний розподіл ваги по осях, що благотворно позначалося на керованості.
Логістика виробництва була такою: замовлені у Intermeccanica кузови з повністю обладнаними салонами прибували з Італії до США, де автомобіль ставив на шасі і оснащувався агрегатами. За технічними характеристиками Apollo був серед лідерів свого часу: з чотириступінчастою коробкою Borg Warner, як Chevrolet Corvette, автомобіль розганявся до 100 км/год за 7,5 секунд. Ефектний стиль кузова розробив випускник Арт-Центру американець Рон Плешіа, що додав Apollo рис європейським спорткарам. До дизайну також приклав руку стиліст Bertone Франко Скагліоне, який трохи спростив початковий дизайн Рона для здешевлення виробництва.
Продаж почався в 1962 році, преса дуже добре прийняла автомобіль, але висока вартість і жорстка конкуренція на ринку дозволила IMC до 1964 року реалізувати тільки 42 автомобілі, поки компанія не впала в фінансову яму. Мілт Браун люто боровся за свою мрію і, поки шукав інвесторів, домовився щоб Intermeccanica постачала кузови Apollo компанії Фреда Рікеттса Vanguard Industries (Рікеттс продав 11 Apollo під назвою Vetta Ventura). На жаль, Браун так і не знайшов грошей і третя компанія під назвою Apollo International, створена вже без Мілта Брауна, зібрала ще приблизно 20 автомобілів – Apollo 3500 GT не хотів помирати!
Сьогодні екземпляри Apollo 3500 GT, що вижили, і його похідні є одними з найцінніших американських спорткарів і коштують дорого. Автомобіль на фотографіях продається компаній LBI LIMITED у США за серйозні 160 000 доларів. Це одна з найкрасивіших сторінок автомобільної історії США, часів ентузіастів, які пакували прості та надійні американські агрегати у чуттєві італійські кузови!
Источник: zefirka.net
