Когнітивні спотворення – це помилки в людському мисленні, свого роду логічні пастки. У певних ситуаціях ми схильні діяти за сформованими шаблонами, навіть коли нам здається, що ми виходимо зі здорового глузду.
Ілюзія контролю
Люди схильні переоцінювати свій вплив на події, у результаті яких вони зацікавлені. Це явище було відкрито 1975 року американським психологом Еллен Лангер під час експериментів із лотерейними квитками. Учасників експерименту поділили на дві групи: люди з першої групи могли самі обирати собі лотерейні квитки, а членам другої групи їх видавали без права вибору. За два дні до розіграшу експериментатори пропонували учасникам обох груп обміняти свій квиток на інший – у новій лотереї з більшими шансами на виграш.
Очевидно, що пропозиція була вигідною, але ті учасники, які самі обирали квитки, не поспішали з ними розлучатися — начебто їхній особистий вибір квитка міг вплинути на ймовірність виграшу.
Перевага нульового ризику
Уявіть, що ви маєте вибір: зменшити невеликий ризик до повного нуля або значно зменшити великий ризик. Наприклад, звести до повного нуля авіакатастрофи або різко знизити кількість автомобільних аварій. Що б ви обрали?
Виходячи з даних статистики, правильніше було б вибрати другий варіант: рівень смертності від авіакатастроф набагато нижчий, ніж рівень смертності від автомобільних аварій — тому такий вибір врятує набагато більше людських життів. І все-таки дослідження показують, що більшість людей вибирають перший варіант: нульовий ризик хоч у якійсь сфері виглядає заспокійливішим, навіть якщо ваші шанси стати жертвою авіакатастрофи мізерно малі.
Селективне сприйняття
Допустимо, ви не довіряєте ГМО. І якщо ця тема вас дуже хвилює, ви напевно читаєте новини та статті про генетично модифіковані організми. Читаючи, ви все більше і більше переконуєтеся, що маєте рацію: небезпека є. Але ось у чому проблема – велика ймовірність, що ви приділяєте набагато більше уваги новинам, що підкріплюють вашу точку зору, ніж аргументів на захист ГМО. Отже, втрачаєте об'єктивність. Така схильність людей приділяти увагу тій інформації, яка узгоджується з їхніми очікуваннями, та ігнорувати все інше називається селективним сприйняттям.
Помилка гравця
Помилка гравця найчастіше чатує на любителів азартних ігор. Багато хто з них намагається знайти взаємозв'язок між ймовірністю бажаного результату якоїсь випадкової події та її попередніми результатами. Найпростіший приклад — з підкиданням монетки: якщо 9 разів поспіль випаде «решка», більшість людей наступного разу ставитиме на «орла», ніби надто часте випадання «решки» збільшує ймовірність його випадання. Але це не так: насправді, шанси залишаються однаковими — 50/50.
Систематична помилка того, хто вижив
Цю логічну пастку виявили за часів Другої світової, але потрапити до неї можна й у мирний час. Під час війни військове керівництво США вирішило знизити кількість втрат серед бомбардувальників та спустило наказ: за результатами боїв з'ясувати, на яких частинах літаків треба зміцнити захист. Стали вивчати літаки, що повернулися, і виявили безліч пробоїн на крилах і хвості — ці частини і було вирішено зміцнювати. На перший погляд, все виглядало цілком логічно — але, на щастя, на допомогу військовим прийшов наглядовий статистик Абрахам Вальд. І пояснив їм, що вони мало не припустилися фатальної помилки. Адже насправді пробоїни у літаках, що повернулися, несли інформацію про їхні сильні місця, а не про слабкі. Літаки, «поранені» в інші місця, наприклад двигун або паливний бак, просто не повернулися з поля бою.
Про принцип «поранених-вижилих» варто замислюватися і зараз, коли ми збираємося зробити поспішні висновки, виходячи з несиметричної інформації з якихось двох груп.
Ілюзія прозорості
Ви потрапили в ситуацію, коли збрехати просто потрібно. Але як складно це зробити — вам здається, що вас бачать наскрізь і будь-який мимовільний рух видасть вашу нещирість. Знайомо? Це ілюзія прозорості — схильність людей переоцінювати здатність оточуючих розуміти їхні справжні мотиви та переживання.
1998 року психологи провели експеримент зі студентами Корнелльського університету. Окремі студенти зачитували питання з карток та відповідали на них, говорячи правду чи брехню залежно від вказівок на картці. Аудиторії пропонувалося визначити, коли промовці брешуть, а промовців попросили оцінити свої шанси обвести інших навколо пальця. Половина брехунів припустила, що їх розкусять, але насправді слухачі викрили лише чверть. А це означає, що брехуни сильно переоцінили проникливість своїх слухачів.
Чому так відбувається? Швидше за все тому, що ми самі дуже багато знаємо про себе. І тому думаємо, що наші знання є очевидними і для зовнішнього спостерігача. Втім, ілюзія прозорості працює і у зворотний бік: ми переоцінюємо і свою здатність розпізнавати брехню інших людей.
Ефект Барнума
Поширена ситуація: людина читає та натикається на гороскоп. Він, звичайно, не вірить у всі ці лженауки, але вирішує прочитати гороскоп заради розваги. Але дивна річ: характеристика відповідного йому знака дуже точно збігається з його власними уявленнями про себе.
Такі речі трапляються навіть зі скептиками: психологи назвали це явище ефектом Барнума — на честь американського шоумена та спритного маніпулятора ХІХ століття Фіннеаса Барнума. Більшість людей схильно сприймати досить загальні та розпливчасті описи як точні описи своєї особистості. І, звичайно, чим позитивніший опис, тим більше збігів. Цим ефектом і користуються астрологи та ворожки.
Ефект самовиконуваного пророцтва
Ще одне когнітивне спотворення, яке працює на руку віщунам. Його суть у тому, що пророцтво, що не відображає істину, яке звучить переконливо, може змусити людей мимоволі робити кроки до його виконання. І в результаті пророцтво, у якого об'єктивно було не так багато шансів збутися, раптом виявляється вірним.
Класичний варіант такого пророцтва описаний у повісті Олександра Гріна «Червоні вітрила». Вигадник Егль передбачає маленькій Ассоль, що, коли вона виросте, за нею приїде принц на кораблі з червоними вітрилами. Ассоль палко вірить у пророцтво, і про нього стає відомо всьому місту. А потім капітан Грей, який закохався в дівчину, дізнається про пророцтво і вирішує втілити мрію Ассоль. І в результаті Егль має рацію, хоча хепі-енд в історії забезпечили далеко не казкові механізми.
Фундаментальна помилка атрибуції
Ми схильні пояснювати поведінку інших людей їхніми особистісними якостями, а свої вчинки — об'єктивними обставинами, особливо якщо йдеться про якісь промахи. Наприклад, інша людина, напевно, спізнюється через свою непунктуальність, а своє запізнення завжди можна пояснити зіпсованим будильником або пробками. Причому йдеться не лише про офіційні виправдання, а й про внутрішнє бачення ситуації — такий підхід до справи заважає нам брати відповідальність за свої вчинки. Тож тим, хто хоче попрацювати над собою, варто пам'ятати про існування фундаментальної помилки атрибуції.
Ефект моральної довіри
Відомий своїми ліберальними поглядами журналіст попався на гомофобії, священик взяв хабар, а сенатора, який бореться за сімейні цінності, сфотографували у стриптиз-барі. У цих, здавалося б, надзвичайних випадках є своя сумна закономірність — її називають ефектом моральної довіри. Якщо у людини складається міцна репутація «праведника», у якийсь момент у неї може виникнути ілюзія, що вона справді безгрішна. А якщо він такий добрий, то маленька слабкість нічого не змінить.
Каскад доступної інформації
Когнітивне спотворення, якому завдячують успіхом всі ідеології світу: колективна віра в ідею стає набагато переконливішою, якщо цю ідею постійно повторювати в громадському дискурсі. Ми часто стикаємося з ним у розмовах із бабусями: багато пенсіонерів впевнені в правдивості всього, про що досить часто говорять на телебаченні. А ось нове покоління, найімовірніше, відчує цей ефект через фейсбук.
Источник: zefirka.net
