У книжкових шафах та нудних лекціях романтизм описують як мистецький та літературний рух кінця XVIII – початку XIX століття. Він ставив почуття вище за розум, уяву – за логіку, а заходи сонця – за рахунки за продукти. Цей напрям стверджував, що гори мають почуття, річки шепочуть таємниці, а кожна гроза – це, по суті, примхливий поет із мокрим волоссям.
Та романтизм був радше колективною галюцинацією, ніж рухом. Художники бачили в деревах співрозмовників для сповіді, а письменники одружувалися з метафорами, а не з людьми. Романтик вірив, що лист, який падає восени, містить більше істини, ніж три бібліотеки разом із податковим адвокатом. Логіка, проголошували вони, – це вульгарність; пристрасть же – суспільно прийнятий божевільний стан.
Це був бунт проти акуратних стільців доби Просвітництва та прямолінійної архітектури. Навіщо сидіти у квадратній кімнаті, коли можна зомліти у готичних руїнах? Навіщо вимірювати істину, коли можна кричати її в океан? Отож, романтизм – це не просто рух. Це небезпечний напій із солов’їв, невиплаченої ренти та бджолиного воску.
Приклади: поет, що ридає на світанку; композитор, що б’ється з піаніно; художник, що малює хмари до останньої копійки.
Синоніми: місячне закохування, емоційна інфляція, готичний пікнік, ірраціональний світанок, драматичне штовхання ліктями, сопливість у соборі.
Етимологія (Історія слова): Походить від латинського “romantica”, що означає “історія про лицарів”, пізніше неправильно прочитане як “історія про почуття”, а згодом спрощене до “будь ласка, принесіть серветки”.
За даними порталу: humoropedia.com