Несподівана поразка Росії у російсько-японській війні призвела до фатальних наслідків. Про розширення імперії на Схід тепер не могло бути мови, міжнародний авторитет виявився безповоротно підірваний, але головна трагедія розігралася всередині самої країни. Саме 1905 розділив долю Миколи II на періоди «до» і «після».
Тим більше дивно, що за крахом великої держави стояла маленька Японія. Чому Росія програла війну в Азії?
У гонитві за новими рубежами
«Щоб урятувати країну від революції, нам потрібна невелика переможна війна» (Статс-секретар В.К. Плеве)
До кінця XIX століття Російська імперія досягла максимального розширення своїх кордонів. Поразка у Кримській війні позначила кордони Росії у країнах. Приєднання території сучасної Туркменії у 1890 році та завоювання Паміру у 1895 році встановили остаточні кордони на Півдні.
Єдиним напрямом територіальної експансії залишався Схід, де важке економічне та політичне становище Китаю давали привід приєднати Маньчжурію та Ляодунський півострів.
Так, у 1897 році Росія викупила у Китаю незамерзле місто Порт-Артур і простягла до нього залізницю, забравши при цьому всю прилеглу територію. У розмові з німецьким імператором Вільгельмом II Микола II прямо заявляв, що хоче залишитися історія правителем, який завоював Росії Східну Азію.
Порт-Артур
Єдиним противником російської корони на цьому шляху була лише Японія, згідно зі стереотипами, що склалися – відстала, варварська, «жовта» країна. Російські чиновники відкрито називали японців макаками та вважали їх дикунами.
Зрозуміло, не залишалася поза увагою внутрішньополітична обстановка, що сигналізувала про передреволюційну ситуацію, що склалася. Війна з японцями, як вважалося, коротка і переможна, мала повернути короні народну любов.
Чому Росія програла війну?
Всупереч поширеній думці, віддаленість театру бойових дій та революція зіграли лише другорядну роль у поразці. Справа в тому, що агресором у конфлікті була Японія, яка напала на Росію без оголошення війни. Ця умова забезпечила Миколі II небачений досі національно-патріотичний підйом.
Революціонери, які ще недавно планували страйки, тепер влаштовували вуличні патріотичні маніфестації, а заклик «Геть самодержавство» змінився співом гімну «Боже царя бережи». Про жодну революцію на початку 1904 року більше ніхто не думав.
Крім того, про неминучість конфлікту було відомо Санкт-Петербург ще в 1899 році. Наприкінці 1903 року військова розвідка зуміла видобути практично точну дату японського нападу. Микола II до прийдешніх подій ретельно готувався.
Що ж пішло не так? Командування недооцінило японську армію.
Невідома війна
Друга половина ХІХ століття в історії Японії ознаменувалася радикальними військовими та соціально-економічними реформами, які отримали в історіографії назву реставрація Мейдзі.
Японці лягли кістками, але примудрилися домовитися з Великобританією та США про модернізацію країни, будівництво сучасної промисловості та формування нової армії за західним зразком. Самураї, клани, військові традиції йшли у минуле, на заміну їм прийшли серйозний флот та вогнепальний стріл.
На озброєнні японців були передові воєнні технології. Японський флот ні в чому не поступався російському, стрілецька зброя рясніла своєю різноманітністю. Крім того, японська армія отримала безцінний бойовий досвід у війні з Китаєм у 1895 році.
Російська армія у відсутності досвіду масштабних бойових дій Далекому Сході. Сухопутна армія не встигла отримати достатньо кулеметів та артилерії, а сучасні бойові кораблі застрягли на півдорозі з Балтики в Індійському океані. Тихоокеанський флот спіткала жорстока розправа
Разом з чисельною перевагою японська армія досягла успіху в декількох морських і сухопутних битвах. Проте остаточно розбити російські війська не зуміла. Навпаки, середина 1905 року мала стати переломним моментом у війні. До літа чисельність російської армії зросла до 500 тисяч чоловік проти 300 тисяч японців.
Намічався масштабний контрнаступ. Японія повністю виснажила свої ресурси. На жаль, часу Миколі II не вистачило. Через початкові поразки на полі бою патріотичний підйом змінився невдоволенням і революцією. Люди згадали всі образи та претензії до імператорської влади та вийшли на маніфестації.
Втім, Росія все одно змогла укласти вигідний мирний договір. Японія отримувала частину окупованих територій, але втрачала контрибуції від Росії. Ця умова викликала суспільні заворушення вже в самій Японії: японці не розуміли, навіщо треба було розпочинати таку масштабну війну, щоб обмежитися парою островів.
Однак на дипломатичному рівні конфлікт закінчився у нічию. А російське командування надовго засвоїло гіркий урок і десятиліття перестане недооцінювати противника.
Источник: zefirka.net
