Як держава допомагала радянським молодятам

Перебудовний час ознаменувався не тільки гласністю та відкритим «залізною завісою», а й тотальним дефіцитом та введенням системи продуктових карток. І якщо для того, щоб середньостатистична сім'я змогла прожити наступний місяць, цих заходів вистачало, а от на те, щоб відзначити велику урочистість під назвою весілля, ні фінансів, ні ресурсів могло й не бути. І тут держава вирішила допомогти молодятам: РАГСи почали видавати дефіцит.

Накрити хлібосольне весілля у СРСР було не так просто.

У вісімдесяті радянська родина ходила до магазинів із кольоровими «фантиками», як іноді називали картки. Оскільки по них завжди видавали фіксований обсяг продуктів та інших товарів, то часом до походу за покупками залучали більше родичів. Тому планування настільки масштабного свята, як весілля, часто виявлялося великою проблемою. Тоді й стало ясно, що допомогти влаштувати справжнє свято, майбутньому осередку радянського суспільства може допомогти тільки держава.

Продуктові картки весілля прогодувати не могли.

Проходила така допомога від держави у кілька етапів. Спочатку, коли наречений та наречена подали заяву, вони отримували додаткові талони на продукти, побутові товари та посуд. Але, що було найголовнішим у цій ситуації це забезпечення покупкою костюма та туфель для нареченого, сукні та туфель для нареченої, а також обручок.

Придбати всі ці «додаткові ресурси» можна було в спеціалізованому магазині. Ось тільки якість одержуваних товарів залишала бажати кращого: ті ж вінчальні сукні доводилося серйозно доопрацьовувати і підганяти будинки на швейній машинці. А обручки ще більше нерідко передавали у спадок від батьків або родичів.

Все одно, на банкет у ресторані талонів не вистачило б.

Другий етап забезпечення державою молодят відбувався для того, щоб майбутній осередок радянського суспільства мав і своєрідну матеріальну базу. Наречений та наречена отримували талони на телевізор, плиту, швейну чи пральну машинку, м'який куточок, а часом і на машину. Такий «улов» був дуже бажаним, тому деякі громадяни йшли на хитрість, яку нині називають «фіктивним шлюбом».

Весілля у перебудовний час могло принести чимало потрібних у господарстві речей.