Після перегляду серіалів, фільмів і мультфільмів зі східною тематикою в якийсь момент ставиш питання: а чим, власне, різняться між собою східні титули? Чим султан кращий чи гірший за еміра, а халіф — падишаха? Хто з них, умовно говорячи, король, а хто граф? Що ж, щодо цього все одночасно просто і складно, але зрозуміти можливо.
Шейх, шах та падишах
Термін «шейх» (у буквальному перекладі — «старець» або «старійшина») має кілька значень. По-перше, так називають будь-якого видного арабського богослова-мусульманина. По-друге, це назва вождів арабських племен. По-третє, так можуть називати лідера мусульманської організації. Будь-який емір (про них пізніше) також є шейхом за умовчанням.
Іранський шах-фотограф Насер ад-Дін.
Дійшовши до Ірану, слово “шейх” перетворилося на “шах” і стало синонімом “царя”. На його основі з'явилося й складніше перське слово — «шахіншах», тобто «цар царів» — правитель, якому васальні правителі примушених до покірності земель. Іранці мали величезний культурний вплив на турків, і турки перейняли з Ірану слово «шах», але «шахіншах» їх коробив — їм здавалося, що царем царів можна звати лише Аллаха. Тож для людини, яка отримувала данину від інших правителів, вигадали новий термін, «падишах» — тобто «пан над царями».
Такий титул носив, наприклад, султан Мехмед Завойовник, сюзерен знаменитого волоського князя Влада Цепеша (втім Влад проти нього досить рано збунтувався).
Портрет Мехмеда Завойовника, супротивника Влада Цепеша.
Султан
Саме слово «султан» спочатку означало не конкретну людину, а владу як таку. У такому значенні можна знайти це слово у Корані. Пізніше султаном стали звати саме світського правителя, на противагу релігійному лідерові – імаму. Фактично ввели його у постійне вживання, мабуть, сельджуки (одні з предків сучасних турків) — завоювавши безліч земель, вони змусили великого халіфа, який вважався головним лідером мусульман, визнати свого ватажка «султаном», тобто представником халіфської влади. Цей крок давав правлінню султана видимість законності.
Коли султанат сельджуків розпався на кілька різних держав, у всіх цих країнах зберігався титул султана як світського правителя. Крім того, султани існували в арабському Єгипті та тих землях Індії, де правили прийшли мусульманські династії. Так, наприклад, одна з найвідоміших правительок Індії цариця
Разія мала саме титул султана.
Кадр із серіалу «Чудовий вік». Султан Сулейман.
У Казахському ханстві султанами називали підлеглих хану князів. Титул цей був не спадковим: султанів обирали. Але тільки з нащадків старшого сина Чингісхана. Після завоювання Росією посада султана стала успадкованою, і кожен султан був записаний чиновником дванадцятого класу. Султани керували волостями і звітували про них.
Емір і мірза
Арабське за походженням, слово “емір” означає буквально “вождь, ватажок”. Його зазвичай співвідносять із російським словом «князь». Емір зазвичай як світський імператор, а й ватажок своїх військ. Еміри довго правили Іспанії, до Реконкісти — зворотного завоювання Іспанії християнами. Після їхнього правління залишилося безліч прекрасних пам'яток архітектури, а арабська поезія, що прийшла з емірами, вплинула на розвиток іспанського романсу — різновиду віршованої форми.
Іспанська марка, присвячена еміру Абд ар-Рахман II.
Слово «Мірза» – аристократичний титул, поширений у тюркомовних народів колишньої Російської Імперії – походить саме від «еміру», це скорочення виразу «син еміра» («емір заде»). А поширене в європейських мовах слово “адмірал” – спотворення арабського титулу “амір аль-бахр” (“король моря”, “морський ватажок”).
Халіф, хан та каган
Незважаючи на схожий (російською мовою) початок, титули халіфа і хана ніяк не пов'язані один з одним. “Халіф” перекладається з арабської як “намісник”, і це спочатку найвищий можливий титул у мусульман, оскільки має на увазі, що його володар – намісник самого пророка Мухаммеда. Спочатку халіфів обирали, але після громадянської війни у першому халіфаті титул став спадковим.
У різних мусульманських народів різне ставлення до цього титулу, тож єдиної формули, кого і як називають «халіфом», вивести неможливо. Найвідоміший у європейців халіф — Харун ар-Рашид, який правив у Багдаді наприкінці восьмого — на початку дев'ятого століття. Він сприяв освіті і підтримував мистецтва, але в легенди увійшов як правитель, який переодягався простолюдином і ходив базарами, щоб дізнатися, що про нього думає народ.
Ілюстрація до казки Гауфа “Халіф-лелека”.
“Хан” – це тюрко-монгольський титул, який спочатку носили вожді племен. Після розпаду Монгольської імперії титул хана став рівнозначний титулу царя, що його носили правителі держав, які входили до складу імперії. Як правило, спочатку це були нащадки Чингісхана. В Ірані ханом називали правителя області. Від хана походить титул “каган”, що означає “хан ханів” – і тому рівнозначний “шахіншаху” або “падишаху”. Цікаво, що ханом вважався османський султан. Але турецькі султани взагалі любили колекціонувати гучні титули.
Візир та каді
У східних казках та історичних фільмах часто можна почути ще титули «візир» та «каді». Буквальне значення слова «візир» – «носій тяжкості»; вважається, що візир — це людина, яка допомагає переносити своєму государеві тягар влади. Звісно, візирів у імператора має бути кілька; фактично, це термін приблизно рівнозначний європейському «міністру». Саме від слова «візир» походить назва шахової фігури — ферзя.
Кадр із серіалу «Чудовий вік». Візир Ібрагім-паша.
“Каді” перекладається як “суддя”. Це посада чиновників, на неї призначали правителі або обрані ними верховні каді. Згодом обов'язки каді розширювалися, і фактично так могли називати чиновників із дуже різними посадовими обов'язками. Від слова “каді” походить назва мерів в іспанській мові – “Алькальд”.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/140219/42240/
Источник: zefirka.net
