Імперія Олександра Македонського – найсильніша держава античного світу і, Римська Республіка – молода, войовнича держава, що знаходиться на початковому етапі великих завоювань.
Смерть Олександра Македонського стала єдиною причиною, через яку дві держави не зіткнулися одна з одною у збройному протистоянні.
Однак, хто б переміг, якби македонські війська зіткнулися з римськими легіонами? Чим, з наукового погляду, могла закінчитися війна між двома могутніми державами давнини?
Погляд з Античності
Насправді подібне питання ставили ще античні історики. Зазвичай, грецькі письменники віддавали перевагу Македонії, а римські – Риму.
Найбільш відомий аналіз письменника Тита Лівія, який жив у І столітті до н. На думку античного вченого, римські стратеги анітрохи не поступалися Олександру у військових талантах, а республіканська армія була дисциплінованішою і відданішою, ніж грецька.
Історик відзначив тривалі бенкети грецького війська після кожної перемоги та розкладання моралі до кінця Перського походу.
Тіт Лівій – давньоримський історик.
Крім того, Лівій вказав на погану маневреність фаланги в порівнянні з легіоном, найгірше озброєння (римський довгастий щит закривав більшу частину тіла, ніж круглий щит греків), низьку боєздатність союзників-персів та необхідність противника вести війну на чужій землі.
Зокрема, македонці не змогли б переправити до Італії понад 80 тисяч воїнів і були позбавлені регулярного постачання. Армія Олександра танула б від бою до бою, як військо Ганнібала.
Грецький історик Плутарх у І столітті н.е. вірив, що шанси завоювати Рим були у Олександра, а й у царя Пірра – грецького стратега III століття е.
Сучасні історики
Сьогодні більшість учених сходяться на думці, що результат протистояння Македонії та Риму вирішувався б у першій битві.
До кінця IV століття до н. Рим ще завоював всю Італію. Республіка мала безліч ворогів в особі непокірних самнітів на півночі, етрусків, умбрів і галлів на сході та грецьких колоній на півдні.
У 280 році до н. римляни вступили у війну з грецьким полководцем Пірром. Цей цар завоював усю Грецію, розбив карфагенців у Сицилії та спробував підкорити Італію. Під його керівництвом греки завдали римлянам серії нищівних поразок. Чималу роль у цьому відіграли слони, з якими легіонери раніше не зустрічалися.
Пірр та Андромаха (художник П'єр Нарсіс Герен). Пірр з роду Пірридів – цар Епіра (307-302 і 296-272 до н. Е..) І Македонії (288-285 і 273-272 до н. Е..), Епірський полководець, один з найсильніших противників Риму.
Проте Пірр програв війну на виснаження. До його правління самніти та інші народи Італії вже були підкорені та поповнили лави римлян. У свою чергу, військо Пірра, вимушене вести війну на чужій території, не змогло забезпечити себе всіма ресурсами.
Однак під час передбачуваного походу Олександра Македонського італійські племена Риму ще чинили опір. Залежно від того, хто б переміг у першій битві, вони б і обирали свій бік.
Хто переможе – Рим чи Македонія?
Згідно з античними демографічними даними, в 304 році до н.е. Римська Республіка могла зібрати 10 легіонів із римських громадян (45 тисяч чоловік) і приблизно рівні за чисельністю війська латинських союзників. Таким чином, максимальна чисельність армії могла становити 90 тисяч осіб.
Тіт Лівій оцінював ймовірну чисельність македонського війська в 30-40 тисяч греків і 30-40 тисяч персів, єгиптян, індійців, фракійців і т.д. Усього – від 60 до 80 тисяч воїнів.
При цьому, як і римляни, греки мали польову артилерію з катапульт і баліст. У македонців була потужніша і численніша кавалерія, що зазнала своїх сил з кочівниками Сходу. На відміну від римських полководців, Олександр приділяв велику увагу кидальним військам – лучникам, пращникам і метальникам копій. А головне, в Олександра, як і в Пірра, були б слони.
Найімовірніше, Олександр здобув би перемогу. У цьому випадку Італію б струсили антиримські повстання, а Республіка, зрештою, впала перед завойовником.
У IV столітті до н. Рим ще був надто молодий, щоб протистояти Македонській імперії. Ситуація змінилася лише за 100 років.
У 229 році до н. римські легіони вперше вторглися на територію Пелопонесу. У 146 році до н. перед Республікою впали останні незалежні грецькі поліси – Спарта, Корінф, Аргос, Гераклея та Орхомен.
Источник: zefirka.net
