Очевидці розповідали, що в день, коли в ЦРУ побачили на виявлених кадрах із плівки літака-розвідника щось неймовірне, американці всерйоз сполошилися. Над Каспійським морем зі швидкістю щонайменше 500 км/год летів величезний літак. Тоді цей чудо-пристрій отримав умовне ім'я Каспійський монстр, а іноземні фахівці негайно розпочали подібні розробки. Радянські екраноплани по праву внесли в розряд найунікальніших і найдорожчих військових машин того періоду.
Що таке екраноплан: між військовим кораблем та літаком
Радянські військові інженери встигли створити цілу серію особливих транспортних засобів, здатних ефективно та миттєво знищувати ворожі авіаносці. Ці машини отримали назву екранопланів. За своїм пристроєм вони максимально наближені до морських кораблів, що використовують для руху повітряну подушку. Тільки досягався цей ефект не звичним нагнітанням повітря, а за рахунок потоку, що набігає. Досягти таких умов можна на малій висоті над рівною поверхнею, тому використовувати екраноплани передбачалося саме у морських акваторіях.
Управління екранопланом було справою непростою навіть для найдосвідченішого пілота – специфіка трохи інша. При цьому екраноплан на тлі сучасних літаків і суден мав низку переваг. Ця машина набагато безпечніша за аероплан, тому що у разі несправної системи приземлялася на водну гладь навіть у штормових умовах. Швидкість екраноплана вища, ніж будь-яке інше судно на повітряній подушці. При цьому специфіка польоту робила екраноплан економічнішим за літак без обов'язкової наявності обладнаних аеродромів.
Перший конструктор та перші екраноплани
Головний світовий конструктор інноваційних машин, кораблебудівник Ростислав Алексєєв, мріяв про справжні польоти і щосили втілював свою мрію в реальність. Його дипломна робота у 1941 році називалася Глісер на підводних крилах. На початку Великої Вітчизняної він був майстром з випуску танків, а вже наступного року йому виділили приміщення та персонал для робіт з будівництва бойових катерів із підводними крилами. Він переконав усіх, хто навчить катер літати, і йому повірили навіть в управлінні кораблебудування ВМФ, забезпечивши коштами.
Розробки тривали роки, і лише 1957-го на суд наукової громадськості було представлено судно «Ракета». Так було започатковано швидкісне суднобудування, а всі радянські пристрої на підводних крилах того періоду були створені Олексієвим. Екраноплани він почав розробляти 1962-го. За його задумами, використовувати такий корабель можна було одночасно і над водяною гладдю, і на висоті до 7000 метрів.
Каспійський «Лунь» один із найунікальніших військових кораблів
Перший політ свого дітища Алексєєв не застав. У 1980 році, під час випробувань пасажирського екранольоту, він був серйозно травмований. Перенісши кілька операцій, він так і не відновився, відійшовши в інший світ. На той момент конструкторські роботи з екраноплану Лунь добігали кінця, справа була за будівництвом. 1987-го перший радянський екраноплан-ракетоносець видали на-гора. Ця 73-метрова махіна рухалася 8 турбореактивними двигунами, дозволяючи розвивати швидкість до 500 км/год.
«Лунь» був оснащений шістьма крилатими ракетами, вже одна з яких при точному попаданні могла затопити будь-яке судно. Цей корабель використовував екранний ефект – додаткова підйомна сила, що виникає під час польотів на малих висотах над рівною поверхнею. При цьому випробування показали, що навіть за умови 5-метрових хвиль екраноплан може здійснювати зліт і посадку. Зважаючи на успішність розробок і народився конкретний проект – величезний авіанесучий корабель. Цей тип екраноплана мав стати авіаматкою для літаків.
Авіаносці того часу були не особливо швидкісними, тому нова машина вирішувала проблему, забезпечуючи оперативну доставку авіагруп у будь-яку точку світового океану. «Лунь» міг одним лише залпом ліквідувати авіаносне угруповання американців. За ударною силою його можна порівняти з повноважним ракетним есмінцем, тільки рухався він у десятки разів швидше. Перший політ гігантського екраноплану здійснено над Каспійським морем 1985 року. Сьогодні Лунь списаний і припадає пилом у доці на території одного з каспійських заводів.
Надія десантників – екраноплан «Орлятко»
Паралельно з розробками екраноплану “Лунь” створювався корабель дещо іншої специфіки. Конструкторське бюро Ростислава Алексєєва ще в 70-х роках отримало замовлення на будівництво військово-десантного екраноплану, і восени 1979-го перший у світі десантний екраноплан під назвою Орлятко було включено до складу військово-морського флоту як самостійна бойова одиниця. Йому надали окремий штатний номер, як малому десантному екраноплану. «Орлятко» водотоннажністю в 122 т розганялося мінімум до 200 вузлів і перевозило дві сотні десантників у повному бойовому спорядженні або до 30 т вантажів.
Малий екраноплан готували для перекидання морських військових на відстані до півтори тисячі кілометрів із можливим зльотом до 3 тисяч метрів над рівнем моря. Навантаження десанту та техніки здійснювалося через відкидну носову частину. При цьому малий екраноплан з легкістю долав протидесантні загородження та міни, що губили звичайні кораблі, а мала висота його польоту робила «Орлятко» практично непомітним для ворожих радарів і спостерігачів.
1974-го у передсерійного екземпляра, що злітав, відірвалася корма з маршовим двигуном. Мабуть далися взнаки невиявлені вчасно тріщини в корпусі. Однак конструкція корабля виявилася надійною, і «Орлятко» не тільки не затонув, а й дістався берега. Після цієї аварії було замінено матеріал корпусу, і «Орлятко» попрямував на серійне виробництво. У планах був випуск 120 таких кораблів, але встигли випустити лише 5. Після смерті міністра Устинова верх взяла програма розвитку атомного підводного флоту. «Орлят» списали, а один їх екземплярів, що добре збереглися, відбуксували до столичного музею МВФ.
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/050320/45617/
Источник: zefirka.net
