Сераль турецького султана – протягом багатьох століть це був найвеличніший гарем на планеті. Сотні дівчат, звезені сюди з усіх куточків імперії Османа, дихали заради однієї мети, щоб догодити пану. Проте які наложниці цінувалися у Туреччині найбільше? Як дівчата потрапляли до гарему, і чому в сераль ніколи не брали чорношкірих красунь?
Рай навиворіт
Всупереч поширеній думці, що склалася в західному мистецтві, гарем не був борделем. Це був справжній політичний інститут зі складною ієрархією, власними законами та певним впливом.
Саме тут через матерів, сестер і дружин монарха відбувалися головні придворні інтриги. Створювалися фракції та політичні союзи, що впливали на внутрішню та зовнішню політику імперії. Тут же виховувалися численні діти та слуги султана, які пізніше ставали високопосадовцями у провінціях.
Інтимне життя імператора також піддавалася суворому регламенту. Наложниці були безликими рабинями. Кожна з них мала певну репутацію і таланти. Найчастіше наложницями ставали дівчатка, добровільно продані своєю сім'єю.
Дітей купували у віці 7 років. Батько підписував відповідні документи, де він відмовлявся від усіх прав на свою дитину. При цьому подібна угода вважалася великою честю. Випадкових дівчаток у сералі майже не було.
Навчання грамоти та мистецтв проходило до 14-15 років. Якщо дівчині щастило, вона зацікавлювала монарха та отримувала окремі покої з особистими слугами. Якщо ні, то панночка жила в «гуртожитку».
Існувала правило, що й наложниця залишалася безневинною протягом 9 років, її видавали заміж. Жінка отримувала свідчення, що підтверджує її свободу, і могла сама вибрати нареченого.
Які дівчата вважалися найкрасивішими у Туреччині?
Як на Близькому Сході, так і в Західній Європі найкрасивішими жінками вважалися черкешенки – представниці групи народів Кавказу, що включає адигейців, кабардинців, шапсугів. У західному мистецтві навіть склався крилатий вираз «черкеські красуні» – позначення ідеалу жіночої краси.
Жінки з Північного Кавказу нерідко ставали дружинами і лідерами османських султанів. Черкешенками були матері султанів Мустафи, Абдул-Азіза, Абдул-Хаміда II та ще 5 правителів.
Також дуже цінувалися берберські жінки із Північної Африки. Цих наложниць поважали за дикий характер і жадібність до фізичних насолод. Берберки потрапляли до гарему рідко і цінувалися на вагу золота. Втім, існувало переконання, що берберські дівчата найважчі у вихованні.
Втім, найбільше у сералі було турчанок, гречанок та слов'янок – дівчат із турецької Анатолії, підкорених народів Балканського півострова, а також куплених на ринку рабів зі Східної Європи. Султани хотіли насамперед кількості, а неземна краса могла зачекати.
До речі, у гаремі повністю були відсутні чорношкірі жінки. Головна мета багатоженства – збільшення шансів залишити спадкоємця. Трон імперії міг успадкувати лише турків. Принц, який мав чорну шкіру, турком не зізнавався. Якби такий юнак успадкував трон, то авторитет правителя був би підірваний. З цієї причини чорношкірих дівчат ніколи не купували.
Источник: zefirka.net
