Співпраця США з італійською мафією в роки Другої Світової війни – одна із найсумнівніших сторінок американської історії. Партнерство з бандитами убезпечило країну від диверсантів і дозволило Вашингтону придбати агенти в Італії. Проте угода призвела до колосального розгулу злочинності.
Чому мафія погодилася працювати на Вашингтон, і наскільки високою була їхня роль у світовому конфлікті?
Страх перед фашистами
Угода з мафією відбувалася на тлі протистояння з фашистською Італією. Передбачалося, що разом із біженцями до Нью-Йорку просочуються італійські та німецькі розвідники.
Загроза саботажу стала особливо актуальною після вибуху у порту найбільшого транспортного корабля ВМС США Нормандія. Причетність ворожих агентів залишилася недоведеною, але американці всерйоз злякалися, що відлуння великої війни здатне досягти своєї території.
До того ж, саботажі могли підірвати постачання продовольства та озброєння до Європи ленд-лізом. Спроби вирахувати прихильників Беніто Муссоліні серед італійських докерів ні до чого не спричинили. Вантажники, які жили на узбережжі, не йшли на контакт із владою.
Тоді адміністрація Рузвельта і уклала угоду з Лакі Лучано, головою одного з італійських кланів. Лаки, на прізвисько «Щасливчик», відбував 50-річний термін у в'язниці Клінтона за організацію проституції.
Лакі Лучано (другий зліва) під час суду, 1936 рік
Злочинець, в обмін на дострокове звільнення, гарантував абсолютну лояльність докерів та допомогу у пошуку диверсантів. Скільки агентів упіймало ФБР завдяки Лакі, невідомо. Проте суд справді звільнив бандита у 1946 році та вислав його з Америки.
Злочинна розвідка
Історики сходяться на думці, що головну роль для американців мафія зіграла безпосередньо в Італії.
Злочинне співтовариство Апеннінського півострова та прилеглих островів стало важливим джерелом інформації. Ця інформація, наприклад, допомогла союзникам щодо легко висадитись на Сицилії влітку 1943 року.
Висадка британських та американських військ на Сицилії, липень 1943
Мафія надала американській армії карти місцевих гаваней, фотографії узбережжя, а також відомості про захищеність та стан ворожих військ. Користуючись заокеанською підтримкою, кримінальні кола розпалювали сепаратистські настрої в Італії та влаштовували вбивства політиків.
Навіщо мафія пішла на таке партнерство?
Злочинці мстили. Протягом багатьох століть мафія була чи не традиційною рисою італійського півдня. Протягом століть регіоном правили французи, то австрійці, то іспанці, але ніколи не було власного органу управління.
Злочинні клани взяли він цю роль і своєрідним чином регулювали місцеві справи. У регіоні навіть існувало прислів'я: «В Італії існують 3 влади: Бога, мафії та уряду».
Однак після приходу до влади Беніто Муссоліні розгорнув масштабну війну зі злочинністю у своїй країні. Боротьба йшла тими самими методами, якими користувалися самі бандити: викрадення, тортури, колективна відповідальність за злочини та розстріли.
Тактика приносила плоди. До 1929 глава поліції, а пізніше префект Чезаре Морі гордо оголосив, що організованої злочинності в Італії не залишилося. Мафіозні клани пішли до підпілля або масово мігрували до США.
Багато авторитетних бандитів втратили в цьому суперництві друзів, братів, батьків і навіть дружин і малолітніх дітей. Фашистська поліція наводила лад залізною рукою.
У свою чергу США давали італійцям масу привілеїв. Натомість на пошук шпигунів влада не втручалася у кримінальні війни між бандитами. У результаті італійська мафія витіснила решту етнічних злочинних угруповань, встановивши повний контроль над наркотрафіком, проституцією та гральним бізнесом.
Штати були готові на все, щоб перемогти італійських фашистів, включаючи союз із злочинними угрупованнями. До речі, після Другої Світової війни американці взялися за місцеву мафію і боролися з нею понад 30 років, доки не загнали її до підпілля.
Источник: zefirka.net
