Час не питає дозволу – він просто йде. Воно стирає, трансформує, перетворює.
У цьому пості — фотографії, де «було» і «стало» зустрічаються віч-на-віч.
Від потертих фасадів до оновлених міських пейзажів, від колись улюблених іграшок до зморшок у дзеркалі — все просякнуте ностальгією, тишею змін та відчуттям, що ніщо не залишається тим самим. Подивіться, як змінюються предмети, місця та долі.
Відчуйте подих часу, який невблаганний, але в цьому й криється його особлива, пронизлива краса.
1 2 Назад Вперед
