Людина, яка рідко усміхається і ще рідше сміється, завжди шукає, до чого б причепитися, навіть якщо реальних підстав немає. Їй ніколи нічого не подобається. Підвищення на посаді — погано, не підвищили — теж погано. Такі люди ще й майстри скарг на життя, причому скарги ці часто не мають об’єктивної основи. Їм неможливо догодити: подарували подарунок — не подобається, зробили комплімент — «ой, не видумуй» і так далі. Вони поринають у негативні емоції, навіть коли все складається добре.
Щойно з’являється така людина «з кислою міною», настрій миттєво псується. Всі знають, що зараз вона знову почне розповідати, які всі погані навколо і яке життя несправедливе. Після спілкування з нею часто відчуваєш спустошення й тугу.
Звідки беруться такі люди?
Причини невдоволення життям можуть бути різними. По-перше, ви не можете знати, що насправді відбувається в житті цієї людини. Але важливо розуміти: постійна «кисла міна», нездатність відчувати радість та хронічне невдоволення — це також класичні симптоми клінічної депресії. Це може бути хворобою, яка потребує допомоги лікаря-психіатра, а не лише розмов із психологом. Зовні може здаватися, що все гаразд, але від проблем із ментальним здоров’ям ніхто не застрахований.
Причина з дитинства
Друга причина — дитинство, яке впливає на все подальше життя. Якщо дитину кривдили чи принижували, з неї може вирости людина із заниженою самооцінкою, яка боїться довіряти світу. Чому «може вирости»? Бо всі ми різні: різна психіка, темперамент, характер.
Можливо, у дитинстві така людина бачила подібну модель поведінки у батьків і перейняла її як автоматичну програму. У такому разі людині може допомогти робота з психологом.
Ще одна причина: колись людина пережила неприємну ситуацію, хоча до цього була дуже щасливою. У її голові склалася асоціація: «Я дуже раділа, тому сталася неприємність чи біда». Людина починає боятися радості. «Краще завжди бути злою і незадоволеною, тоді нічого не станеться». До речі, ця причина часто не усвідомлюється самою людиною.
Як спілкуватися з такою людиною?
Найкращий варіант — навчитися емоційно дистанціюватися та не брати на себе чужий негатив. Не обов’язково повністю викреслювати людину з життя при перших ознаках ниття. Але якщо йдеться про родичів чи колег, зробити це не завжди можливо. Пам’ятайте, що з такою людиною немає сенсу вступати в конфлікт. Ви розізлитеся, а вона отримає від вас психологічне підживлення.
Якщо неприємна розмова виникла з близькою людиною, наприклад, з батьком, ви можете сказати: «Тату, я тебе люблю і поважаю. У мене своє життя і свій досвід. Я дослухаюся до твоїх слів. Дякую, що поділився думкою».
Якщо ви розмовляєте телефоном, то просто перервіть розмову — скажіть, що у вас терміновий дзвінок на іншій лінії або потрібно завершити важливу справу. Таким чином, ви зможете запобігти конфлікту і заспокоїтися.
Якщо неприємна розмова виникла з колегою, то ви можете сказати: «Офіс — це не місце для подібних розмов» або «На цю тему я говорити зараз не хочу».
Намагайтеся проявляти доброзичливість, але водночас відстоюйте свої кордони. Наприклад, колега дає непрохані поради щодо вашого особистого життя чи зовнішності: «Чому ти досі не одружився? / Тобі не йде цей колір». Ви можете спокійно відповісти: «Дякую за турботу, але це моє особисте рішення, я розберуся сам».
Ви не можете змінити людину і зробити її щасливою. Намагайтеся звертати менше уваги на таку людину і не зациклюйтеся на її невдоволенні життям.