21 травня у Росії, починаючи з 2013 року, офіційно відзначається День полярника, встановлений Указом Президента РФ № 502 від 21 травня 2013 року, на знак визнання заслуг людей цієї професії. Експерти вважають, що започаткування цієї дати дозволить підвищити престижність роботи в Арктиці та Антарктиці, а також залучить до роботи в полярних районах висококваліфіковані кадри.
Дата для професійного свята обрана невипадково – 21 травня 1937 року розпочала свою роботу перша науково-дослідна експедиція полярної дрейфуючої станції «Північний полюс-1» («СП-1»).
Рішення про організацію в Арктиці подібної наукової станції радянським керівництвом було ухвалено у лютому 1936 року. Начальником усієї експедиції призначили Отто Шмідта, а керівником безпосередньо полярної станції «Північний полюс-1» – Івана Папаніна. Крім них до складу експедиції також увійшли океанолог Петро Ширшов, геофізик-метеоролог Євген Федоров та радист Ернст Кренкель. Серед завдань, що ставилися перед «СП-1» – проведення океанографічних, метеорологічних та геофізичних досліджень на користь освоєння Крайньої Півночі, у тому числі розвитку Північної морської дороги.
21 травня 1937 року станція розпочала свою роботу. Кожен новий день перебування на Північному полюсі приносив дослідникам важливі результати та відкриття (одне з перших – глибина води під льодом 4290 метрів). «СП-1» пропрацювала на дрейфуючій крижині 274 дні і за цей час була винесена дрейфом льодів через протоку між Гренландією та Шпіцбергеном у Гренландське море (тобто пройшла шлях 2050 км). Але крижина, на якій знаходилася станція, під впливом сильних стисків неодноразово розламувалась, і експедицію було вирішено завершити. 19 лютого 1938 року полярників взяли на борт криголам «Таймир» та «Мурман».
За час роботи експедиції дослідниками було зібрано унікальний для того часу науковий матеріал, який вперше в історії дозволив отримати достовірні дані про природу Північного полюса та процеси, що відбуваються на даній території. «СП-1», ставши першою у світі науково-дослідною дрейфуючою станцією, відкрила і нову епоху у дослідженні Арктики, а результати її роботи увійшли до золотого фонду світової науки.
А сам День полярника з'явився у календарі святкових дат Росії з ініціативи спецпредставника президента з міжнародного співробітництва в Арктиці Артура Чилінгарова. У грудні 2012 року цю пропозицію підтримали члени Ради Федерації. 25 квітня 2013 року в ході «прямої лінії» питання на розгляд було запропоновано президенту РФ В. Путіну, який підтримав ідею започаткування професійного свята полярників, дослідників Арктики та Антарктики та запропонував почати відзначати його вже в тому ж році.
Цікаво, але відразу після встановлення святкової дати експерти почали сперечатися, кого можна віднести до полярників. У Міністерстві природи РФ вважають, що полярники – це фахівці, які провели в Арктиці та Антарктиці багато років, а також жителі районів Крайньої Півночі, геологи та океанології, військовослужбовці та газо-і нафтовидобувачі. Загальна кількість громадян Росії, які можуть бути віднесені до полярників, налічує до двох мільйонів осіб.
Хоча офіційно свято було встановлено у 2013 році, його вже багато років стихійно відзначали на Півночі та в Арктиці. Причому в одних регіонах його святкували у червні, в інших – у вересні, коли настав кінець експедиційного сезону. Зрештою, День полярника отримав затвердження на державному рівні на знак визнання заслуг спеціалістів даної професії та взагалі всіх людей, хто живе та працює в Арктиці та Антарктиці.