Сьогодні до мого колеги підійшов чоловік із проханням, сказав, що дуже голодний, і попросив грошей на хліба. Знайомий вирішив йому допомогти, купив йому кефіру та булочок. Коли він дав йому їжу, у жебраки було розгублене обличчя. Він почав бурмотити, що йому потрібні саме гроші, голова болить.
Звичайно, мій колега дуже розлютився, обурено розповідаючи цей випадок. Це змусило мене задуматися: чи варто подавати милостиню?
У людей є бажання допомогти, але вони не завжди знають, як поводитися. Коли подають милостиню дитині, вони не знають, чи вона дійде до неї.
Інтернет і телебачення підірвала історія про те, чому у жебраки дитина завжди спить, незалежно від часу та віку. Виявилося, що дітей напихають алкоголем, щоб можна було спокійно «працювати» та збирати гроші. Тобто не потрібно няньчитися з немовлям, можна спокійно покласти дитину на коліна і сидіти на бордюрі з простягнутою рукою. На занапащених життях дітей жорстокі люди зі спокійним серцем заробляють собі на «гідне життя».
Здається, що людина, яка просить допомоги, невинна і жалюгідна, не можна пройти і не допомогти. Але так не завжди. За час нелегкого життя вони навчилися розбиратися в людях. Вони точно знають, до кого варто підходити з проханнями, а кого краще оминути.
Людина, яка подає милостиню, хоче одного – допомогти людині, яка потребує. Але виявляється, що жебрацтво – це ціла система шахраїв, які користуються людською добротою.
Коли в людини просять милостиню, він опиняється перед дилемою: не допомогти, не можна проігнорувати – глибоко генетично сидить почуття співчуття. Але брати участь у розробленій кимось схемі і почуватись обдуреним теж не хочеться.
Ось і проходить людина, ігноруючи благання про допомогу, з якимось осадом у душі. Начебто все правильно, але все ж таки.
Особисто я подаю копійку жебракам, які сидять похмуро і не схожі на тих, хто п'є. Багато таких бабусь, не можу пройти повз них. Навіть знаю одну, яка завжди сидить в тому самому місці, і зовсім вона не схожа на шахрайку. Але зовсім недавно знайомий співробітник міліції розповідав про цю бабусю. Проводилася операція із затримання чоловіка, який щодня привозив її на візку, а ввечері забирав, вилучаючи в неї гроші. І виручка виходила непогана, більша за зарплату вчителя. Ось так…
І що тепер, скажете, все – шахраї та шахраї? Ні, звісно. Є окремі випадки… І тут лише один вихід: якщо ви хочете допомогти, то можна собі це дозволити, без участі в грі. Якщо людина у вас просить допомоги, кажучи, що вона голодна, і вам хочеться допомогти, то пригостить її їжею. Якщо він викине їжу, то вас намагалися обдурити. Якщо ж він дійсно голодний, то ви допомогли людині.
Адже допомогти чи зробити добро – це необов'язково давати гроші. Є й інші методи. І допомагати потрібно тим, хто дійсно потребує допомоги.
Добро повертається, і якщо у вас є бажання допомагати – допомагайте. Головне, щоб ваша доброта не виявилася дорогою, вимощеною в пекло.