Дятли – істинні віртуози лісових просторів. Вони заселяють майже всі території, де ростуть дерева, і віддаються улюбленій діяльності: видовбують деревину. Так вони добувають харч (комах і деревний сік), а самці також "відбивають ритм" на дереві, щоб привернути увагу самиць.
Виглядає нескладно, але ось вам трохи наукових фактів. Коли дятел наносить удар, його голова рухається з темпом приблизно 25 км/год. В момент зіткнення з деревом головний мозок птаха піддається перевантаженню в 1000 g! Для порівняння, людина може відчути струс мозку вже при 80 g.
Яким чином дятлам вдається не злітати з дерев з серйозним струсом мозку? Природа наділила їх винятковою системою охорони, яка складається з декількох геніальних інженерних рішень.
Секрет №1: Дзьоб-амортизатор
Перша лінія захисту – це, безперечно, дзьоб. Але він не просто міцний, але й дуже винахідливо сконструйований.
Різні за розміром частини: Верхня частина дзьоба дещо довша за нижню. Це його основна відмінність. Коли дзьоб вдаряється об дерево, головна сила удару припадає на більш стійку нижню щелепу і звідти передається вниз, у тіло птаха, минаючи черепну коробку.
М’який і твердий шари: Дзьоб складається з міцної кісткової основи і більш еластичного зовнішнього рогового шару. Цей зовнішній шар функціонує як амортизатор, поглинаючи частину вібрації ще на самому початку.
Говорячи простою мовою: Дзьоб дятла не лише пробиває дерево, але і миттєво перенаправляє значну частину руйнівної сили від мозку в тіло.
Секрет №2: Язик, що діє як ремінь безпеки
А ось тут починається справжня дивовижа. У всіх нас є під’язикова кістка (гіоїд) – невеличка кісточка, яка підтримує язик. У дятла вона просто вражаюча!
Уявіть собі довгу і гнучку кістку, котра починається в основі язика, потім роздвоюється, огинає всю черепну коробку ззаду, проходить по тімені, опускається до чола і з’єднується аж біля ніздрів.
Звучить незвично, чи не так? Ця будова виконує дві функції:
1. Супер-язик: Завдяки такій підтримці язик дятла може висуватися на відстань, що в декілька разів перевищує довжину дзьоба. Він клейкий і має на кінці зазубрини, щоб без проблем діставати комах з найглибших щілин.
2. Шолом для мозку: Ця кістка, що обвиває череп, функціонує як ремінь безпеки або внутрішній шолом. Коли вібрація від удару все ж проходить через дзьоб, вона прямує по цій пружній кістці навколо черепа, а не вдаряє прямо в мозок.
Секрет №3: Череп, що нагадує сендвіч
Навіть якщо деяка частина вібрацій прорвалася через перші два рівні захисту, на неї очікує третій – специфічна структура кісток черепа.
Кістки черепа дятла можна зіставити з багатошаровим сендвічем. Між двома твердими зовнішніми пластинами розташована не суцільна кістка, а губчаста, пориста структура. Ця "начинка" ефективно розсіює ударну хвилю, не дозволяючи їй сконцентруватися в одній точці. Вібрація просто "зникає" в цій складній структурі, подібно до звуку в кімнаті зі звукоізоляцією.
Секрет №4: Компактно запакований мозок
І наостанок – родзинка на торті. Мозок будь-якої істоти "плаває" в черепній коробці у спеціальній рідині. Якщо струснути голову, мозок за інерцією може вдаритися об стінки черепа.
У дятлів ця проблема вирішена просто і витончено:
Менше вільного місця: Простір між мозком і черепом у них значно менший, ніж в інших птахів.
Гладка форма: Сам мозок має менше звивин і більш видовжену форму.
Це означає, що мозок просто не має достатньо місця, щоб сильно "бовтатися" і травмуватися під час ударів.
Висновок: Ідеальна інженерна система
Секрет дятла не в якійсь одній чудо-особливості, а в бездоганно узгодженій роботі всієї системи. Дзьоб пом’якшує і відводить удар, язик-шолом огинає і оберігає череп, пористі кістки розсіюють вібрацію, а щільно упакований мозок залишається в цілісності.
Тому наступного разу, коли почуєте стукіт дятла в лісі, знайте: це не просто птах. Це – досконала біомеханічна машина, створена природою для виконання свого унікального завдання.
Поділитися